На первый взгляд, удалой купец Степан Калашников погиб зазря. Он не творил никакого преступления, кроме мести. Он победил в честном бою, давая противнику возможность защититься. Более того, у него была возможность оправдаться перед царем: стоило только открыть Ивану Грозному глаза на распутство Кирибеевича. Да что уж там, расскажи Калашников царю о негодном поступке его любимца, голову рубили бы не купцу, а опричнику!
Но Степан так не сделал. Почему? Потому что, во первых, мстил он не за себя, а за жену. Огласка бы только усугубила положение Алены Дмитриевны, увеличила бы ее позор. К тому же, посрамлен был бы и сам купец, мол, "не сумел с обидчиком сам на сам разобраться, сразу жаловаться пошел". Но был в поступках Калашникова еще один мотив. В его смирении перед гневом царя, в его признании своей вины скрыта мысль: "преступление должно понести кару". Негодяй Кирибеевич свою кару понес - вот он лежит на снегу. Но и на Калашникове лежит теперь грех. Лишить жизни человека, даже самого подлого, не имеет права никто. Степан всем своим поведением доказывает эту истину, исполняет ее до конца, чем заслуживает милость царя и наше безграничное уважение.
Жаль, ужасно жаль удалого купца Калашникова. Хотелось бы, чтоб его помиловали, чтоб он вернулся к любимой жене и детям, выполнив свой мужеский долг. Но остался бы он собой? Смог бы жить с пятном убийства на душе? Казнь, лишив его жизни, одновременно его, очистила от смерти, вернула покой. С этой точки зрения, смерь Калашникова не напрасна. Она - лучшее, что с ним могло случиться.
Відповідь:
Мені дуже подобається книга Роальда Дала "Чарлі і шоколадна фабрика", бо це дуже добра казка, де реальне перемішано з фантастичним, як солодощі на цій фабриці. Також мені дуже подобається художній фільм, знятий по цій книзі, де роль Віллі Вонка зіграв Джонні Депп.
Хоча мені дуже подобається Віллі Вонка, мій улюблений літературний герой цього твору - хлопчик Чарлі Бакет. Чарлі живе у дуже дружній, але бідній родині. Чарлі може скуштувати шоколад тільки на свій день народження, тобто раз на рік.
Коли стає відомо, що Віллі Вонка - легендарний кондитер, якому належить шоколадна фабрика у місті - поклав у шоколадки 5 золотих квитків, володарі яких зможуть побувати на фабриці, починається ажіотаж. Всі хотять здобути золотий квиток. Звісно, Чарлі теж хоче, але шансів у нього обмаль. Але стається диво: знайшовши купюру і купивши на неї шоколадку, Чарлі знаходить квиток!
Що мені подобається у Чарлі, так це його любов до родини. Він розуміє, що його сім'я бідна і пропонує батькам і дідусям з бабусями продати квиток. Але вони теж люблять хлопчика і відмовляються, і Чарлі попадає на чарівну фабрику. А коли виявляється, що Віллі Вонка обрав Чарлі своїм спадкоємцем, Чарлі відмовляється покидати свою родину навіть заради такого величезного приза. Саме тому Чарлі - мій улюблений літературний персонаж.
