жанр - дума.
тема : відтворення часів боротьби українського народу з турками та тривалого перебування козаків у ворожому полоні, яким прагне маруся богуславка.
ідея: засудження поневолення, страждань, яких зазнали українці під час нападу турків, віра у щасливе вільне життя.
основна думка: скільки горя, поневірянь зазнав народ у боротьбі з загарбниками, тільки мужність, рішучість українців позбавить їх від ворожого гніту, приниження.
композиція.
вступ: розповідь про те, як козаки перебували в ув’язненні у пана турецького.
основна частина: обіцяння марусі звільнити запорожців з неволі після від’їзду турецького пана до мечеті.
закінчення: маруся дотрималася обіцянки — визволила козаків з неволі; відмова героїні тікати на рідну землю.
художні засоби.
епітети: «білий камень», «бідні невільники», «святий день», «тяжка неволя», «розкіш турецька», «лакомство нещасне», «тихі води».
метафора: «сльозами проливали».
повтори: «…стояла темниця кам’яная»; «…козаки, ви, бідні невольники»; «словами промовляли, сльозами проливали»; «…дівкабранка, маруся, попівна богуславка».
риторичні оклики: «козаки, ви, бідні невільники! », «гей. козаки, ви, бідні невільники! », «як ти нам святий великдень і сказала! », «тільки города богуслава не минайте! », «…между мир хрещений! », «пошли, боже, на многая літа і до конця віка! ».
нет так как. остап - прекрасный воин, преданный товарищ, во всем стремился быть похожим на отца. по характеру он добрый, искренний, но в то же время серьезный, твердый, отважный. остап соблюдает и чтит традиции запорожской сечи. он убежден в том, что его долгом является защита родины. остап ответственный, уважает мнения запорожцев, но ни за что не принимает взгляды иностранцев. людей он делит на врагов и друзей. рискую собственной жизнью, остап готов прийти на приятелю. учиться остапу было тяжело, неоднократно он сбегал с бурсы. даже свой букварь закапывал. но после суровых наказаний отца, он продолжает учиться на отлично.
