"Кайдашева сім'я" - одна з найкращих соціально-побутових повістей Івана Нечуя-Левицького. У 1879 році була опублікована у львівському часописі "Правда". Саме в цьому творі , автор змушує читачів замислитися над причинами негараздів в українському суспільстві. Нечуй-Левицький порушує проблему консерватизму, індивідуалізму, відсталість селян у грамоті, прагнучине допустити цього в майбутньому. Розповідь про життя героїв допомагає відтворити все в уяві. Найкращі якості українки найповніше розкрито в образі Мелашки . Її притаманні більшість позитивних рис національного характеру. Народна мова в повісті є багатозвучна, мелодійна, близька до пісенної.Чарівність , привабливість мови створює картину минувшини України , що мала багато дарів : родючу землю,працьовитих людей та славну історію. Це все відображається у повісті: співи на весіллі,на вечорницях, гра Лавріна на сопілці. Гумор та етика повісті породжені самим життям ,великою енергією та нікчемною метою. На мою думку, Іван Нечуй-Левицький у своїй повісті "Кайдашева сім'я" талановито розкрив внутрішні суперечності, ментальність,мораль та національний характер.
Скопійовано із сайту "Uatvory" http://www.uatvory.ru/2014/10/tvir-mirkuvannya-pro-ukr-mentalnist-nac-harakter-narodny-moral-etiky-y-povisti-kaydasheva-simya.html
Объяснение:
Художественные средства
1). Использование «говорящих» имен и фамилий Стародум, Скотинин, Вральман, Правдин Цыфиркин, Кутейкин.
Митрофан - найденный матерью, подобный матери; Тарас - приводящий в смятение.
2). Положительные герои говорят правильным литературным языком, их речь поучительна; отрицательные герои используют слова, бранную лексику А ты, скот, подойди поближе. Не говорила ль я тебе, воровская харя, чтоб ты кафтан пустил шире Скажи, болван, чем ты оправдаешься"
Речь героев является средством их характеристики, она часто связана с фольклором: "Всякий женись на своей невесте", "Век живи, век учись", "Не хочу учиться, хочу жениться".
3) Каламбуры: еоргафия; вкусить блаженную кончину; заставляют себе рассказывать истории скотницу Хавронью.4) Разрушение фразеологизма: Какова история. В иной залетишь за тридевять земель, за
тридесято царство.
5). Саморазоблачения героев:
Г-жа Я могу письма получать, а читать их всегда велю другому долго смотря) . Мудрено.
Скотинин. Я от роду ничего не читывал, сестрица! Бог меня избавил этой скуки.
Г-жа С утра до вечера, как за язык повешена, рук не покладываю: то бранюсь, то дерусь.
Вральман: "Я савсегда ахотник пыл смотреть публик. Пыфало, о праснике съетутца в Катрингоф кареты с хоспотами. Я фсе на них смотру. Пыфало, не сойту ни на минуту с косел".
Тропы, стилистические фигуры:
1) Афоризмы: В человеческом невежестве весьма утешительно
считать все то за вздор, чего не знаешь.
2) Эпитеты: друг сердечный; блаженную кончину.
3) Метафоры: лежа на сундуке с деньгами, умер, так сказать, с голоду.4) Обращения: друг мой сердечный. И ведомо, батюшка.5) Риторические во А извозчики-то на что ж Каково это6) Риторические восклицания: Ах, мой батюшка!
Признаки сатиры и юмора:
1). Создание комических ситуаций: драка со Скотининым, урок математики, "экзамен" Митрофана.
2). Алогизмы (высказывания героев, в которых нарушена логика), иронию и намёки.
3) Зоологизация: любовь Скотинина к свиньям; Вральман видит в лошаток». Таким образом подчеркивается низменность негативных персонажей.
Вроде все верно
