7. Раздели текст на части, составь план произведения. текст Чудестная лодка​

Имя помещика плюшкина стало нарицательным для обозначения скупости и моральной деградации. этот образ становится последней ступенью вырождения помещичьего класса. знакомство читателя с персонажем гоголь начинает как обычно, с описания деревни и усадьбы помещика. основной деталью становиться «какая-то особенная ветхость» и запустение, когда-то прочных домов. всё в его деревне было «темно и старо; многие крыши сквозили, как решето; из-за изб тянулись во многих местах огромные клади хлеба, цветом походили они на старый, плохо выжженный кирпич» . дом же плюшкина также не отличался от общей картины разорения и пустоты: «каким-то дряхлым инвалидом глядел сей странный замок, длинный, длинный непомерно. местами он был в один этаж, местами в два . из окон только два были открыты, прочие были заставлены ставнями или даже забиты досками. эти два окна с своей стороны были тоже подслеповаты …». на самом деле, это весьма примечательная деталь – окна; для дома – это его глаза, и, они выражают общее его состояние; сам же хозяин – обладатель похожих глаз: «маленькие глазки еще не потухли и бегали из-под высоко выросших бровей, как мыши…». гоголь рисует настолько правдивую картину, что не возможно в неё не поверить; именно глаза плюшкина, кажется, что он ещё вполне живой человек, со своими эмоциями и переживаниями, но которые он успешно скрывает и от окружающих, и от себя самого.

Золотий жук характеристика образа Вільяма Леграна

Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля

Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.

Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення»