Какое развитие получила тема текста в рассказе «Глобус»? (через формулировку проблемы, комментарий выйти на позицию автора) 3. Какое место рассказ занимает в творчестве Распутина?
4. Какую роль в произведении играют сравнения? метафоры?
5. Кто герои рассказа? Их функция в произведении.
6. О каких исторических событиях упоминается в рассказе? Как эти события раскрытию идеи рассказа?

Звідки таке незвичне ім'я — Ява? То він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: "Я — Ваня", а вийшло "Ява"..., але причепилося оте "Ява" до нього, як реп'ях до собачого хвоста. У Івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. Ява Рень — енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на "безлюдному" острові, дібравши собі ім'я "Робінзон Кукурузо".Павлуша Завгородній — кращий друг Яви. Це більш врівноважений і спокійний хлопець. Він захоплюється малюванням і мріє стати льотчиком, але не менше за Яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці.Васюківські "тореадори" завжди мають благородні наміри, але через брак досвіду і знань, на жаль, іноді потрапляють у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинки, вміють усвідомити помилки й намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують і здійснюють нову "авантюру". Тому читачі з цікавістю довідуються про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, зйомки в кіно, про до хлопців під час рятування рідного села від стихійного лиха, про викриття двох місцевих "шпигунів".Мені зрозумілі бажання і наміри Яви і Павлуші, адже вони мої ровесники. Думаю, головне, про що хоче сказати нам автор: дружба — велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди до в скрутній ситуації. Попереду в мене знайомство з багатьма літературними творами відомих письменників. Але я впевнений: "Тореадори з Васюківки" В. Нестайка — одна з найкращих книжок, тому я усім раджу прочитати її.

Вполне понятно чувство гордости, что стихотворение «Русь», сразу занявшее почетное место в русской поэзии, написал наш земляк Иван Саввич Никитин! Именно воронежец поэтическими словами с гордостью обозначил на всю вселенную: «Уж и есть за что, // Русь могучая, // Полюбить тебя, // Назвать матерью». С другой стороны, самое время задуматься над тем, а насколько совпадут декламация «Руси» и личная декларация о любви к своей, Руси сегодняшней, к своему душевному состоянию и желанию «полюбить, назвать матерью».

Но прежде всего несколько слов о виновнике торжества – стихотворении «Русь» – с необычно удачной судьбой в русской поэзии, в русской общественной жизни, в исторической памяти русского народа. Удивительно, только вот, оказывается, сама его судьба буквально висела на волоске.

В одном из писем Иван Саввич писал: «…все написанное я скрывал, как преступление, от всякого постороннего лица и с рассветом сожигал строки, над которыми я плакал во время бессонной ночи». Страшно подумать, что «сожигаемой» могла оказаться и «Русь». Слава Богу, этого не случилось – стихотворение увидело свет! Однако всё шло «так долго и мучительно»…