Отработайте эссе "Чем привлекает меня образ Ассоль (Грей)?". Обратите внимание на структуру эссе: вступление необычное, основная часть- тезис, 2 аргумента (доказательства, одно из которых цитата из текста), тезис, аргументы (доказательства, 1 или 2 цитаты из текста), заключение должно перекликаться со вступлением примером.

Народилася 28 квітня 1941 року в Києві в родині службовців. Її батьки загинули під час Другої світової війни, тому маленьку дитину взяла на виховання її родина. Спершу нею опікувалися дідусь та бабуся у Звенигороді, що на Черкащині.

Після війни Ірина з новою родиною повернулася до Києва. Задатки українського виховання на селі, в діда і баби, зробили із дитини впертого поборювача міського радянського зросійщення столиці України. Згадуючи шкільні роки, Ірина відзначала лише своє захоплення літературою, яке передалося їй від вчительки Діни Попель. Свої перші римовані спроби вона зробила в дитячо-шкільному віці і навіть перша її публікація відбулася, коли вона ще навчалася в школі.

Окрім літератури, юначка тяжіла до виховання: ще підлітком вона влаштувалася до дитячого садочка — доглядати малечу. Пізніше вона повністю перейшла на роботу до дитсадка і стала вихователькою. За наставництвом дорослих, вона подала документи до Київського державного університету імені Тараса Шевченка на вечірнє відділення філологічного факультету, котре закінчила у 1964 році.

Объяснение:

Максим Яценко, дядька Петруся Попельського, головного героя повісті Володимира Короленка "Сліпий музикант" - вельми важливий персонаж, хоча і не є головним героєм. Саме завдяки участі дядька в вихованні Петра хлопець став таким, яким став - знаменитим музикантом і впевненною у собі людиною.
Характер у дядька максима був, можна сказати, бойовий. Ще молодим він брав участь у боях в складі загону під керівництвом Гарібальді. Під час сутечки з австрійцями був поранений, втратив ногу. Повернувшись додому, Максим вирішує зайнятися вихованням Петруся. Він докладає неабияких зусиль, щоб переконати Ганну Михайлівну, мати Петруся, в тому, що хлопцю шкодить її надмірна опіка. Коли Петро підростає, до дядька приїздять його друг з синами, і Петро грає перед гостями на фортепіано. Потім дядька ініціює візит до усадьби Ставрученків, а також у монастир, де Петрусь спілкується зі звонарями, та до чудотворної ікони. Тобто дядько намагається показати юнаку, що навколо усадьби вирує бурхливе життя, і не треба замикатися в усадьбі, де живеш. 
Цей урок Петро добре засвоїв. Потім, мандруючи зі сліпцями, він пізнав життя у всіх його проявах і повернувся іншою людиною. І, коли Петро стає знаменитим піаністом, серед глядачав у залі - його дядька Максим, який захоплюється грою племінника та відчуває задоволення, що його життя пройшло не марно.