надо здать в 19.00 сегодня ​

Объяснение:

Відзначаємо 25-ліття Незалежності Української Держави. З одного боку – оглядаємося на ті роки чи навіть ще далі, а з іншого – цікавимося нашим майбутнім.

На думку автора цих рядків, − та, напевно, і багатьох інших людей, − є два елементи, на які повинні звернути увагу всі, кому лежить на серці справжнє добро народу, що заселяє українські землі. Один із цих елементів – це свідомість, що ми є українці. Це видається таким самозрозумілим, що не один читач, напевно, знизає плечима і спитає: про що тут мова? Постараймося глибше над цим поміркувати.

Людина приходить на світ, одержує дар життя через своїх батька і матір. Серед мільйонів людей тільки супроти одної пари, одного чоловіка і одної жінки, наших батька і матері, у нас особливе ставлення. Коли наш Небесний Учитель нагадує нам, що маємо любити всіх людей, Він аж ніяк не заперечує одної із десяти заповідей: шануй отця і матір. Також у Євангелії читаємо, як Ісус Христос картає фарисеїв, які відмовляються належно ставитися до своїх батьків (пор. Мр. 7, 10−12).

Від слова "батьки" походить слово "батьківщина", яке має подвійне значення:  те, що ми одержуємо у спадку від наших батька і матері, і наш особливий зв’язок із певним народом, – тим народом, членами котрого ми народилися. Це дуже важливе значення цього слова, бо як ми не вибирали батьків, а з Божої волі їх одержали, так і народ, що в ньому ми народилися, вибраний не нами, а Богом.

Отже, нас стосунок до народу є не принагідним, залежним від нас, а призначений нам Богом. І як з Божої волі ми маємо шанувати тих, через кого одержали дар життя, так і маємо шанувати народ, членами якого ми народилися. Уважний читач розуміє, що це означає.

Хочемо, проте, звернути увагу на один нюанс, якого, на жаль, часто недобачаємо, або на який не звертаємо уваги, або який представляємо в популістському форматі.

Чи ви колись звертали увагу на формулювання четвертої Божої заповіді, яка каже не просто "шануй батька і матір", а "шануй батька свого і матір свою". Так само і нам треба казати про всіх, з ким ми зв’язані з волі Божої, тобто про братів і сестер, синів і дочок того самого народу, що і ви.

У нашій державі зареєстровано понад двісті політичних партій. З огляду на такий реєстр можна подумати, що є понад двіст в любити Україну. Бо навіщо було створювати стільки партій, якби між ними не було різниці? Цілком інакше звучить це все, коли скажемо, що всі громадяни України повинні любити своїх співгромадянам, тобто хотіти чинити добро.

Підсумовуючи все вищевикладене, зазначимо, що бути громадянином України - означає любити українців, усвідомлювати, хто ми є і хто разом із нами творить цей народ.

Що означає любити українців? Поясню від супротивного. Ми є свідками того, як наш великий народ на дуже багатій землі далеко не такий могутній, яким повинен бути.

Причина зрозуміла. Багато синів і дочок нашого народу, особливо тих, які посідають керівні посади і несуть більшу відповідальність від інших громадян,  дбають набагато більше про власну користь і вигоду, ніж про загальне благо народу.

Разючі приклади такої поведінки – це нездатність спілкуватися, щоб зрозуміти одне одного, нездатність здійснити справжні реформи та нездатність подолати корупцію.

ВОТ: 
1-я планета - король;
2-я планета - честолюбец;
3-я планета - пьяница;
4-я планета - деловой человек;
5-я планета - фонарщик;
6-я планета - географ.
Седьмой была Земля — очень непростая планета! Достаточно сказать, что на ней насчитывается сто одиннадцать королей, семь тысяч географов, девятьсот тысяч дельцов, семь с половиной миллионов пьяниц, триста одиннадцать миллионов честолюбцев — итого около двух миллиардов взрослых. Но Маленький принц подружился только со змейкой, Лисом и летчиком. Змея обещала ему, когда он горько о своей планете. А Лис научил его дружить. Каждый может кого-то приручить и стать ему другом, но всегда нужно быть в ответе за тех, кого приручил. И еще Лис сказал, что зорко одно лишь сердце — самого главного глазами не увидишь. Тогда Маленький принц решил вернуться к своей розе, потому что был за нее в ответе. Он отправился в пустыню — на то самое место, где упал. Так они с летчиком и познакомились. Летчик нарисовал ему барашка в ящичке и даже намордник для барашка, хотя раньше думал, что умеет рисовать только удавов — снаружи и изнутри. Маленький принц был счастлив, а летчику стало грустно — он понял, что его тоже приручили. Потом Маленький принц нашел желтую змейку, чей укус убивает в полминуты: она ему, как и обещала. Змея может всякого вернуть туда, откуда он пришел, — людей она возвращает земле, а Маленького принца вернула звездам. Летчику малыш сказал, что это только с виду будет похоже на смерть, поэтому печалиться не нужно — пусть летчик вспоминает его, глядя в ночное небо. И когда Маленький принц рассмеется, летчику покажется, будто все звезды смеются, словно пятьсот миллионов бубенцов.