Епічна речитативна пісня княжих часів — билина, втративши музичний супровід, залишила в собі, проте, ознаки того, що колись виконувалася під музику. Вона й досі звучить, як пісня, завдяки використанню типових для фольклору художніх засобів. Яких саме?
Зазвичай у билинах рядки віршів завжди мають однакову кількість наголосів, хоча кількість складів у них може бути різна. Перший наголос найчастіше падає на третій склад від початку, а останній — на третій від кінця. Наголоси в середині рядків вільні. Таким чином автори билин наближали билинний вірш до ритмізованої прози. Щоб зберегти ритмомелодику билини, часто під час виконання розтягувалися слова, переміщувалися наголоси.
Повтори на і плавного, урочистого, повільного звучання:
Під город, під Чернігів під’їжджав.
Під городом, під Черніговом,
Не ворон чорний небо укриває,
Не туман налягає,
Стоїть сила-силенная…
Сталі епітети — «ворон чорний», «сонце красне», «місяць ясний», «Русь свята», «мурзи погані» — налаштовують слухача на певне сприйняття героя, події, створюють настрій. Велику роль у створенні образа головного героя відіграють епітети: Ілля Муромець — «добрий молодець», його називають «старим (отже, досвідченим) козаком», князь звертається до Іллі: «Добрий молодче».
Для створення образу билинного богатиря використовується гіпербола. Наприклад, Ілля
Одною рукою коня тримає,
Другою рукою дуба рве.
Дуби рве самі коренистії
Та мости мостить,
Шлях укладає та все прямоїжджий.
Уповільнює оповідь, робить її урочистою використання звертань:
Невже ж ти, коню мій богатирський,
По темних лісах зо мною не їжджав…
Особливого звучання билині надають зачин і кінцівка:
Гей, у славному та у городі у Муромлі,
Та у тому селі та Карачарові
Гей, то не старий дуб к землі нагинається,
Ой то добрий молодець Ілля Муромець
Батьку-матері уклоняється…
Тут-то славному козаку Іллі Муромцю
Славу співають
По всім землям,
По всім ордам,
Однині і довіка,
А вам на многі літа!
Названі ознаки билини свідчать про своєрідність цього давнього епічного жанру, який існує декілька століть. Сам час його відшліфовував, визначав традиційні художні засоби, зробив його незабутнім. Читаючи билину, можна в уяві поринути в минуле, торкнутися джерел нашої літератури, почути голоси наших предків.
20 марта 1809 года – Н. В. Гоголь рождается в Великих Сорочинцах Миргородского уезда Полтавской губернии (Российская империя).
1818 – 1819 – будущий классик больше года учится в Миргородском поветовом училище с братом Ваней.
1821 – родители отправляют мальчика в Гимназию высших наук в город Нежин. Там подросток проучился в период с 1821 по 1828 год.
1825 – сотрудничество с рукописным гимназическим журналом, проба пера и сочинение первых стихов.
1827 – писатель создал литературное сочинение в картинках «Ганц Кюхельгартен» в Нежине, которое издал в апреле 1829, взяв псевдоним В. Алов. Расстроенный недовольством критиков, сжигает все экземпляры книги вскоре после публикации произведения.
Декабрь 1827 – закончив учиться в Нежинской гимназии, молодой человек отправляется в Петербург.
Февраль 1828 – анонимно публикуется стихотворение «Италия». После Гоголь решает посетить Германию.
Конец 1829 – возвратившись из Европы, поступил на госслужбу в Департамент уделов, где работал писцом и столоначальника.
1830 – предположительно, в возрасте 21 года Гоголь заболевает маниакально-депрессивным психозом.
1831 – публицист покидает госслужбу и уходит в сферу педагогики – устраивается в Женский патриотический институт преподавать историю.
1831 – 1832 – написание «Вечера на хуторе близ Диканьки».
1834–1835 – писатель находится на должности адъюнкта в Петербургском университете.
1835 – создание «Тараса Бульбы», «Вий» и др. произведений, впоследствии вошедших в сборник «Миргород» в этом же году. Публикация «Арабески».
1836 – публикация комедии «Ревизор». Драматическое произведение получило первые постановки в столице в апреле 1836 года
1836 – 1848 – путешествие по странам Европы: Австрии, Чехии, Франции, Италии, Германии и другим.
Источник: Хронологическая таблица жизни и творчества Гоголя
1840 – В Вене (Австрия) писателя настигает один из первых приступов его психической болезни.
1842 – издание сборника «Петербургские повести», включающего в себя «Нос» (1832-1833), «Невский проспект» (1833-1834), «Портрет» (1833-1834), «Записки сумасшедшего» (1834) и «Шинель» (1836-1842). Опубликован 1-ый том «Мертвых душ».
1844 – Московский университет признает русского прозаика своим Почетным членом.
Январь 1847 – издание сборника «Выбранные места из переписки с друзьями».
1848 – Николай отправился в Палестину, совершив паломничество в Иерусалиме.
1852 – смерть близкой подруги Екатерины Михайловны Хомяковой спровоцировала у классика затяжную депрессию.
1852 – сожжение всех рукописей, включая и 2-ой том «Мертвых душ».
21 февраля (4 марта) 1852 года – наступила смерть писателя. Его похоронили в Москве 24.02.1852 на кладбище Данилова монастыря
Источник: Хронологическая таблица жизни и творчества Гоголя
