У оповіданні Рей Бредбері розповідає, як у майбутньому люди знищили картину італійського художника доби Відродження Леонардо да Вінчі "Джоконда". Події відбуваються у зруйнованому місті, де радіоактивні поля і дороги, зіпсовані бомбами. Жителі великого міста, які вижили після атомних бомбувань, сповнені ненависті до минулого. Грігсбі, один із героїв твору, пояснює: «Людина ненавидить те, що її занапастило, що їх життя поламало. Вже так вона влаштована. Нерозумно, можливо, але така людська природа". Люди, що стоять у черзі, не можуть дозволити собі купити за один пенні напій з ягід. Для них святковими є події, коли знищують книги, коли розбили кувалдою останній автомобіль. Восени 2061 року вони влаштовують свято: ламають все, що збереглося після катастрофи. Свідком подій став хлопчик Том. Він стає у чергу – влада дозволяє кожному бажаючому плюнути на картину Леонардо да Вінчі. Люди плюють і рвуть картину на шматки, ламають раму. За дорослими хлопчик ухопив шматочок полотна і затиснув його у руці. Він бачив, як «баби жували шматки полотна; як чоловіки розламували раму, піддавали ногою тверді клапті, рвали їх на дрібні-дрібні шматочки». Том повертається додому, там розкриває долоню й при світлі місяця бачить, що йому дісталася усмішка Джоконди. У фантастичному сюжеті автор привертає увагу до проблем майбутнього людства, занепаду цивілізації. Це твір - пересторога, попередження катастрофи, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник переконаний, що духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.
Объяснение:
Возращался я как- то раз домой со школы, навстечу мне шли парни, иди как они себя именуют в последнее время "тинейджеры", идут сигаретами дымят. Я волей- неволей стал пассивным курилщиком, так как мимо проходил, а тропинка там одна, свернуть нереально никак. А сам то я не курю, плохо мне стало, вся голова как юудто в тумане. Пришел домой, бросил сумку, поел,а сам все время думал о том, что ребята ,сами того не понимая, причиняют огромный вред своему здоровью.
Как говорил Аристотель: "После вкусного обеда, по закону Архимеда, полагается постать", чем я и занялся впоследствии. И снится мне сон.
1. Придумать что- то типа того, что мальчик попадает в страну сигарет и алкоголя, о том, как они жалуются, что они в плену у людей, они не ходят им зла, но выходит так, что они портят им здоровье. Они говорят о том, что мальчик должен позаботиться хотя бы о здоровье своих близких, о том, что он должен внушать им то что это действительно вредно.
Завершать тем, что "Здоровье-не купишь, и если есть возможность его сохранять, то нужно заниматься ЗОЖ, а не отравлять его самому, так как последствия могут быть пагубные.
