Судьба - ход жизненных событий, не зависящих от человека. Случай - то, что появляется непредвиденно. Случай играет огромную роль в «Пиковой Даме» на идейном уровне. Случайностей с Германном происходит очень много: случайно он узнаёт о трёх картах, случайно он попадает к дому старухи, как бы случайно ему выпадает пиковая дама. Судьба испытывает главного героя, посылая ему случайности. Последняя случайность (пиковая дама вместо туза) становится закономерностью, так как это наказание за безнравственный выбор.
Цель жизни Германа - обогащение. Герой стоит перед нравственным выбором: достичь цели он может “расчётом, умеренностью и трудолюбием” или крупным выигрышем в карты. Он выбирает быстрый и лёгкий путь - игру. Когда графиня раскрывает Герману тайну, она опять ставит героя перед выбором: он должен жениться на Лизе, он должен ставить одну из трёх карт раз в день, после выигрыша он должен никогда больше не играть в карты, то есть преодолеть свою страсть.
Герман опять делает выбор в свою пользу: он не собирается выполнять условия графини, он думает о том, как ему распорядиться выигрышем.
Герман просчитался, потому что выбрасывает людей из своей жизни, как заигранные карты. Он развивает худшую сторону своей натуры, поэтому его сумасшествие - это следствие его выбора.
Характер, нравственный выбор и судьба человека оказываются взаимосвязанными. Что же является доминантой среди этих составляющих?
Доминантой является выбор человека.
2.Какую роль играет случай на композиционном и сюжетном уровне?
Случай лежит в основе композиции и сюжета.
Композиция
Карточная игра - как социальная модель. Борьба двух противников: понтёр-банкомёт, человек-случай.
Сюжет
Жизнь, мир развиваются по своим законам. Врываясь в жизнь, случай оживляет её, играет решающую роль для одного человека, но мир продолжает жить по своим правилам. Германн проигрывает и сходит с ума, а карточная игра спокойно продолжается; случай определяет сюжет.
Общий вывод
От чего же зависит жизнь человека в повести «Пиковая Дама» ? На жизнь человека влияет его натура, нравственный выбор, судьба. Все они взаимосвязаны, но доминирующим всё же является выбор человека. “Образ жизни развить, усилить или задушить природные человеческие качества”.
комедія грибоєдова «лихо з розуму» забезпечила автору, поза всяким сумнівом, справжнє безсмертя у віках. головний герой твору, олександр андрійович чацький, і зовсім став одним з найбільш неоднозначних і відомих літературних «золотого століття» російської літератури. саме про нього, відкриває цілу галерею образів так званих «зайвих людей», найяскравішим представником якої стане пушкінський євгеній онєгін, вкрай неоднозначно відгукнулася критика.
розказана на сторінках п’єси історія прогресивно налаштованого молодого людини, яка зіткнулася з нерозумінням з боку консервативної аристократії, укладена грибоєдовим в традиційний міжособистісний любовний конфлікт, який, втім, є лише однією з самих поверхневих в комедії проблем.
основний же конфлікт, як уже було сказано, полягає в протистоянні «століття нинішнього» і «століття минулого». варто звернутися до відомого факту, щоб підтвердити це припущення: спочатку майстерний дипломат а.с. грибоєдов, який створив своє епохальне твір в роки розгортання різного роду таємних організацій, що об’єднали передових людей свого часу, назвав комедію «горе розуму». пізніше, в своїх щоденниках, він напише: «у моїй комедії двадцять п’ять дурнів на одну розсудливу людину». отже, ось і стає очевидним конфлікт, який сам автор поставив, що називається, на чільне місце: головний герой «лиха з розуму» протиставлений традиційному суспільству, життя якого повністю просякла фальшю, дурістю; його цінності мізерні і порожні, воно відкидає все нове, раціональне.
олександр андрійович виявляється стороннім тілом в будинку фамусова. його провина полягає в тому, що він сміливо і прямо висловлює власну думку, яка йде врозріз з порядками консервативної аристократії. «служити б радий, прислужувати тошно» – зауважує він у відповідь на монолог фамусова-старшого, який дає поради чацкому заробити собі чин. герою чужі звичаї нещирого і дурного «вищого світу», де править сумнівний етикет.
чацький ж разюче розумний; його мова дотепна, гостра і відверта. і якщо спочатку це викликає інтерес, то пізніше, зрозумівши, що змовитися з цим образованнейшим борцем за справедливість, за чесність, за розум не вдасться, суспільство відторгає героя, оголошуючи його божевільним. в цьому і полягає дивовижний драматизм цієї безсмертної комедії.
для олександра андрійовича, який повернувся в москву через три роки мандрів по європі і наситити передовими ідеями того часу, стає особливо прозора картина життя московського світла. він відверто опирається чинопочитанию, хабарництву, протекціонізму, що панує в сфері державної служби. він сприймає лише служіння «справі, а не особам» – і це вступає в протиріччя з переконаннями представників «століття минулого». крім того, герой виступає проти кріпосного права і навіть розповідає про передовий поміщика, позбутися селян від тягаря рабської праці. цей внесценический герой, один раз лише згадується в оповіданні, виявляється свого роду «двійником» чацького – і, на жаль, в оповіданні про його долю грибоєдов передбачає результат діяльності самого головного героя: його вважають диваком і цураються.
чацький на все має власну думку і – він готовий його відстоювати. цей відкритий, щирий і відданий самому собі персонаж оцінює людей не по їхньому положенню в суспільстві, а за їхніми діями, внутрішнім якостям.
у суспільстві, в якому головний герой не бачить абсолютно нічого позитивного і приємного, його утримує лише любов до софії фамусова. при цьому цікаво, що сам чацький багато в чому поводиться егоїстично: він залишає кохану на кілька років на самоті, не залишивши попередження про від’їзд, а потім повертається абсолютно несподівано – і поводиться з героїнею так, ніби не було трьох років розлуки. чацкий помилково вважає світосприйняття софії близьким до свого власного, не розуміючи, що вона, на відміну від нього, не була навчена так само, як він, не переповнилася волелюбними ідеями. навпаки, ця дівчина, яка мала всі шанси стати близькою чацкому по духу – недарма вона софія, тобто «мудра» – загрузла в життя московського світла більше, ніж будь-хто інший. тому героїня з промовистою назвою носить «консервативну» прізвище – фамусова. саме вона прирікає олександра андрійовича на репутацію божевільного.
таким чином, чацький зазнає поразки і на громадському, і на любовному фронті. драма, горе персонажа полягають не тільки в конфлікті його переконань з порядками життя традиційно налаштованої аристократії, а й в його абсолютній нездатності прийняти відмінності в світогляді інших людей, в нерозумінні мотивів чужих вчинків і неприйнятті усвідомлення власних допущених помилок.
