Твір на тему чим мені подобається сучасна світова література?​

Думаю, несчастливо сложилась Митькина судьба. Беглый крепостной, смелый и дерзкий, не привыкший мириться с несправедливостью, такому один путь - куда-нибудь в лес, к разбойникам. А там - как карта ляжет. Может - тюрьма, может - годы бесчинств и грабежей. Не скоро еще такие митьки смогут жить свободно и вольно. Поэтому придется ему постоянно прятаться, скрываться.
А в конце этого пути - известно что, сложит Митька свою буйную голову где-нибудь в ковылях, и не вспомнит его уже никто, кроме отца с матерью.
Можно попробовать представить судьбу Митьки и в радужном свете: допустим, ему как-то удастся пробиться к Суворову и поступить на службу в русскую армию. В этом случае его смелость и безрассудство смогли бы послужить во славу отечества. Однако вероятность того, что Суворов будет покрывать беглого преступника, очень мала. Но жизнь, как и история, иногда преподносит сюрпризы. Митька был бы бравым солдатом, но его - тяжкая ноша, удастся ли сбросить ее?

Соловейко... Кому в Україні не відома ця дзвінкоголоса пташка? Хто не насолоджувався неперевершеним співом солов'я?

Я живу у Харкові. У мальовничих гаях поблизу міста, біля річок і ставків у середині травня можна почути спів соловейка. Я не раз бував з батьками о цій порі за містом. Ми слухали спів солов'я, але я жодного разу не бачив цю пташку, скільки не придивлявся до зелених хащів. Соловейко наче кепкував з мене: і не відлітав далі, і залишався невидимим. Я ж так старався його розгледіти. Мені було цікаво, яке воно, те загадкове створіння, здатне так гарно, так натхненно співати. У Костянтини Малицької в художньому описі я знайшла відповіді на мої роздуми про загадкову сіру пташку весни. Авторка опису розповіла про солов'я так, ніби вона розповідала про людину. Читати її твір цікаво й корисно.

Прилітають солов'ї з вирію тихо і непомітно. Вони не галасують про свій приліт як дикі гуси чи журавлі. їх не чути й не видно до того часу, коли тихого травневого надвечір'я навколишній світ не наповниться солодким неперевершеним співом.

Солов'їна пісня — це не лише гімн весні, це гімн коханню. Адже співає соловей тоді, коли його подруга висиджує у гніздечку солов'ят. Багато цікавого розповіла авторка опису про характер солов'я, про його звички. Виявляється, співають солов'ї і в клітці. Але пісня в неволі зовсім інша: "Ся піснь — піснь неволі, сумна, уривиста, наче та думка в'язня, що, відбившись об мури таємниці, назад глухим гомоном повертає в грудь невільника. Лиш піснь на свободі справжньою є піснею!"

Я люблю весну, люблю наші родинні поїздки за місто. Я люблю милуватися сосновими лісами і березовими гаями, люблю дивитися на дзеркальну гладь ставків і озер. Люблю слухати солов'їний спів. Мені досі не пощастило побачити дзвінкоголосого птаха весни. Можливо; я його колись і побачу, але твердо знаю, що ніколи в житті не триматиму солов'я у клітці. Нехай собі співає на волі, подалі від гамірливих вулиць міста.