Легко ли быть юшкой? как вы понимаете финал рассказа "в прекрасном и яростном мире" напишите 5 - 12 предложений!

Олександр Олесь цікаві факти Олександр Олесь, справжнє ім’я якого Олександр Кандиба народився 5 грудня 1878 року на Сумщині в селянсько-чумацькій сім’ї. З малечку він був дуже здібним і людяним хлопчиком. В 4 роки вже навчився читати, відбулося його перше знайомство з творами Т. Шевченка. Коли йому було 11 років його батько втопився в ставку і він залишися з мамою і двома сестрами. В 1893 році він вступає до хліборобської школи, але жаги до знань не мав. Вчився аби закінчити. Саме в цій школі відбувся його творчий дебют – у рукописних журналах з’являються його перші вірші «Комета» та «Первоцвіт». Після школи стає слухачем вільних та безкоштовних курсів Харківського ветеринарного інституту і паралельно працює на скотобійні «Дарниця». Високу оцінку за свої твори він отримав від першої у царській Росії жінки-професора Олександри Єфименко, що спонукало його творити далі. Визначною подією у його житті стала поїздка до Полтави на відкриття пам’ятника Котляревському у 1903 році. Саме там він знайомиться та заводить хороші товариські відносини з Л. Українкою, Б. Грінченком, М. Коцюбинським. Знайомство з велетнями українського слова спонукало його перейти на написання творів тільки українською. В тому ж році він знайомиться зі своєю дружиною Вірою Свадковською, яка подарувала йому сина Олега Ольжича та вперше підписує твори Олесь. В 1905 році в альманасі «Багаття» вперше публікуються його твори. Заводить міцну дружбу з О.Кобилянською та В. Гнатюком, знайомиться з І. Франком та П. Тичиною. Останній вважав Олеся своїм вчителем і наставником і навіть свою першу збірку посвятив Олександру Олесю. Після Жовтневої революції 1917 року змушений емігрувати, залишивши дружину і сина в Україні. Там він пише свої найкращі твори «Минуле України в піснях» та «Земля обітована». Віра Свадковська, залишився в Україні, ледве зводить кінці з кінцями, викладаючи в університеті. Син Олег в свої 22 роки стає наймолодшим доктором археології, але не зміг розділити радість з батьком, який проживав у Чехії. Коли розпочалась Друга світова війна, син Олександра Олеся стає учасником руху Опору. В 1944 році нацисти його схоплюють і закатовують у концтаборі Заксенгаузен. Перебуваючи в еміграції до кінця свого життя, поет вивчає чеську, французьку та німецьку мови. Листуючись з дружиною, він переконує її вивчати українську мову, висилає з-за кордону словники та збірники, написані українською. Між ними збереглися теплі відносини, хоча називали один одного вони лише на «Ви». Помер Олесь в Празі в 1944 році.

Иван андреевич крылов - один из любимых народом поэтов, один из основоположников . николай васильевич гоголь говорил, что басни крылова стали настоящей- "книгой мудрости народа", на них воспитывались и воспитываются многие поколения. и. а. крылов вошел вкак непревзойденный баснописец. жанром басни он владел в совершенстве. поэт написал более двухсот басен. некоторые его басни были или подражаниями, многие сюжеты были заимствованы из сказок, но все они были откликами на события современной ему жизни. крылов не любил отвечать на вопросы, какие конкретные факты и кого он имел в виду в басне, иногда уверял, что изображал просто зверюшек. но это, конечно, не так. в его баснях сочетаются правда и вымысел с чудесной живописностью языка. меткие крыловские изречения давно перешли в пословицы и поговорки и стали народным достоянием еще при жизни знаменитого баснописца. мне нравятся многие басни и. а. крылова, но любимая - "синица". эта басня, как и многие другие, родилась из пословицы. пословица "ходила синица море зажигать, море не зажгла, а славы много наделала" определяет и сюжет, и построение, и мораль этой басни, в которой рассказывается о том, как синица "хвалилась", что "хочет море сжечь", и о том шуме, который вызвала эта похвальба: страх обнял жителей нептуновой столицы; летят птицы; а звери из лесов сбегаются смотреть, как будет океан и жарко ли гореть. шум, поднятый синицей, привлек много зрителей: охотники таскаться по пирам из первых с ложками явились к берегам, чтоб похлебать ухи такой люди столпились и ждут чуда, которое никак не произойдет, хотя некоторым кажется, что море "вот закипит, вот тотчас загорится". "величавы затеи" синицы закончились ничем: "синица со стыдом всвояси уплыла". в этой басне сатирически изображена картина чиновничьего общества. действие басни можно отнести не только к условно-мифической обстановке, но и к петербургским порядкам, хотя автор и говорит: примолвить к речи здесь годится, но ничьего не трогая и делает вывод: что делом, не сведя конца, не надобно хвалиться. крылов хочет еще раз напомнить, что не нужно хвастаться раньше времени, трубить о том, чего еще не сделал. он осуждает также излишнее любопытство праздных горожан, любителей "подкормиться" за чужой счет и посплетничать. сама басня короткая, но она привлекает своими яркими поэтическими образами занимательным сюжетом. а с. пушкин считал крылова неподражаемым, истинно народным поэтом, выразившим дух народа, главные черты его характера. в баснях крылова всегда напряженный и занимательный сюжет, мало повествования и еще меньше описаний, много диалогов, точной информации. его басни легко запоминаются. своей красочности, лаконичности, заключенной в них мудрости басни крылова не стареют. на них воспитывается каждое новое поколение, они по праву считаются достоянием и неотъемлемой частью национальной культуры.                                                                                              ну ты выбери что тебе нужно от сюда ну а гл. мысль сам уж  поймёшь