Почему ахматова отталкивается от цифры 700 в своем стихотворении "я не была здесь лет 700"? ​

« Дзеркалом суспільства» називав театр великий письменник-сатирик Жан Батист Мольєр. «Зображуючи людей, ви пишете з натури, – говорив він. – Портрети їх повинні бути схожі, і ви нічого не досягли, якщо в них не впізнають людей вашого століття». Своїм основним завданням, завданням своєї творчості письменник вважав прагнення «дати на сцені приємне зображення загальних недоліків» і тим самим сприяти їх виправленню. А недоліків у сучасному йому суспільстві було досить багато – до такого висновку великий драматург прийшов гаючи за людьми, їх вчинками, бажаннями, пристрастями життя. У серці Мольєра все більше наростав протест проти соціальної несправедливості і недосконалості існуючого світу. І цей протест він висловлював на сторінках своїх творів. Увагу Мольєра, як автора комедій, залучали порушення норм людської моралі, відхилення від природних прагнень в ім’я надуманих цінностей. На його думку, фальшиві ідеали лежать в основі збоченої моралі. Саме тому він вимагав від людей справжньої моральної строгості, вміння підпорядковувати свої бажання і поведінку вимогам розуму.

Одним з яскравих реалістичних творів письменника стала комедія «Міщанин-шляхтич». В основу п’єси було покладено сюжет про багатого буржуа, готового в своєму прагненні до аристократичних титулів прийняти безглузде, фантастичне звання «мамамуші» і піддатися маскарадному обряду посвячення в це звання. Герой Мольєра, пан Журден – простодушний недалекий міщанин, який несподівано розбагатів і єдине бажання якого – стати дворянином. Для досягнення цієї мети герой готовий на будь-які приниження, він готовий виконувати найбезглуздіші поради тих, перед ким він схиляється. Його невігластво, довірливість і простодушність спонукали нахабного обманщика Доранта піддати Журдена «вихованню». Він обіцяє навчити героя манерам маркізів, закликає в усьому покластися на нього. Насправді ж ним керують виключно корисливі інтереси. Пройдисвіт грає не лише на прагненні міщанина стати дворянином, він підіграє недалекому простакові абсолютно в усьому, прагнучи отримати за свою «безцінну» до якомога більшу винагороду і таким чином збагатитися, не докладаючи особливих зусиль. Дорант користується бажанням Журдена доглядати за маркізою Доріменой . Для афериста це – прекрасна можливість влаштувати свято на честь своєї дами і добре поживитися за рахунок довірливого героя. Він вселяє Журдену, що маркіза до нього небайдужа, і тим самим підштовхує героя до активних і нерідко комічних дій .

Объяснение:

14. На балу у губернатора Аркадий знакомится с Одинцовой. Ее ум, красота и спокойное достоинство производят на него неизгладимое впечатление. Одинцова, заинтересовавшись рассказами Аркадия о Базарове, желает познакомиться с человеком, который «имеет смелость ни во что не верить». Базаров тоже впечатлен Одинцовой, но отзывается о ней как всегда цинично.
15. Анна Сергеевна Одинцова рано осиротела, оставшись с небольшими средствами к существованию. Судьба привела к ней богатого мужа, который после нескольких лет брака умер. Анна Сергеевна унаследовала все его состояние.Аркадий представляет Одинцовой Базарова и с удивлением замечает, что тот в ее присутствии краснеет, а в разговоре старается подбирать темы, не касающиеся его воззрений и убеждений. Одинцова тоже заинтересовалась Базаровым и пригласила обоих приятелей погостить у нее в усадьбе.
16. В имении Одинцовой Аркадий знакомится с Катей, сестрой Анны Сергеевны. После первого вечера Базаров характеризует Одинцову как «бабу с мозгом». Анне Сергеевне Базаров понравился «резкостью суждений». Одинцова как женщина умная, интересующаяся всем и не имеющая предрассудков на многое. Но легкая жизнь и спокойный, изнеженный характер не дают ей пойти дальше смутных мыслей в голове.
17. У Одинцовой Аркадий сблизился с Катей, а Базаров много времени проводит с Анной Сергеевной. Базаров презирает изящные привычки Одинцовой, ее «барство», но при этом к своему удивлению и негодованию начинает испытывать сильное чувство к ней.Базаров принимает решение ехать домой, к родителям, и сообщает об этом Одинцовой. Она не хочет его отпускать, так как он тоже занимает ее мысли. Но Базаров легко распознает ее истинные чувства: «Вам хочется полюбить…а полюбить вы не можете: вот в чем ваше несчастие».
18. На следующий день Одинцова вызывает Базарова на разговор. Желая добиться от него откровенности, она вынуждает его признаться, что он любит ее. Однако Анна Сергеевна не принимает любви Базарова, собственное спокойствие для нее дороже всего на свете.
19. Неожиданно в имение приезжает незваный гость – Ситников. Базаров прощается с Одинцовой, Аркадий решает ехать вместе с ним. Аркадий досадует на глупость Ситникова, на что Базаров отвечает: «Ситниковы нам необходимы… Не богам же в самом деле горшки обжигать!»На следующий день они уезжают, Ситникову тоже приходится попрощаться. В дороге Базаров признается Аркадию, что вел себя глупо, но «кто злится на свою боль – тот непременно ее победит», и что нельзя «позволить женщине завладеть хотя бы кончиком пальца». Наконец приятели приезжают в родную деревушку Базарова.
Источник: http://setadra.ru/2012/07/turgenev-otcy-i-deti-kratkoe-soderzhanie-po-glavam/