Анна Каренина. Почему Анна находит в Левине и Вронском «то самое общее», в то время как в романе эти герои неизменно выступают как противостояшие друг другу?

ДЖОНАТАН СВІФТ

(1667-1745)

Англійський сатирик, церковний діяч, публіцист, поет і письменник Джонатан Свіфт народився 30 листопада 1667 року в Дубліні в англійській родині. Батько Свіфта не дожив до народження сина, мати через деякий час назавжди від'їжджає до Англії і Джонатана виховує його дядько, Годвін Свіфт, відомий дублінський адвокат. Свіфт здобув хорошу освіту — спочатку в школі графства Кілкені (1673-1681), потім у дублінському Трініті-коледжі (1682-1688), де йому присудили ступінь бакалавра мистецтв у 1686 році.

Вибух насилля, що стався в Ірландії 1689 року, змусив Свіфта шукати притулок в Англії. До кінця того ж року Свіфт став секретарем сера Уільяма Темпла, дипломата у відставці та літератора, який жив у маєтку Мур-Парк, у графстві Суррей. Свіфт залишався на цій посаді до загибелі сера Уільяма в січні 1699 року. Це були чи не найкращі часи в житті Свіфта: він мав можливість досхочу працювати у величезній бібліотеці Темпла; саме тут, у Мур-Парку, починається самостійна поетична діяльність Свіфта; 1692 року йому присуджують ступінь магістра мистецтв в Оксфорді; нарешті, маєток Темпла стає основою сімейного щастя Свіфта (письменник-початківець знайомиться з Естер Джонсон, падчеркою управителя Мур-Парку, яка спочатку була його ученицею, а згодом стала дружиною).

У 1695 році Свіфт був висвячений у сан священика англіканської церкви й упродовж наступного року служив у Кілруті, на півночі Ірландії. Опинившись у центрі релігійних чвар, Свіфт починає писати один з відомих сатиричних творів — памфлет "Казка бочки", робота над яким тривала кілька років. "Казка бочки" вийшла у світ 1704 року без вказівки на ім'я автора, зчинивши галас довкола себе. Свіфт зажив слави дотепника, після того як його авторство було розкрито. В образах трьох братів — Петра, Мартина й Джека — автор піддає нищівній критиці три гілки християнства — католицьку, англіканську та пуританську.

У 1696 році письменник повертається до Мур-Парку, де пише сатиру "Битва книг". Твір був присвячений дискусії між прибічниками "давніх і нових книг", в якій на боці "давніх" брав участь і Темпл. Свіфт у сатирі виступає проти канонізації античної спадщини, але за його творче використання (передусім для подальшого розвитку сучасної англійської літератури).

Після смерті Темпла 1699 року Свіфт переїздить до Ірландії, де отримує церковний прихід у Ларакорі. У 1702 році у дублінському Трініті-коледжі він здобуває ступінь доктора богослів'я.

Його літературна популярність стала ще більшою після виходу серії нарисів "Папери Бікерстафа" (1708 — 1709), в яких він висміював якогось Джона Патріджа, що складав щорічний астрологічний альманах. Образ екстравагантного джентльмена Ісака Бікерстафа настільки припав до душі читачам, що близький до вігів есеїст Річард Стіл почав видавати від імені Бікерстафа повчально-сатиричний журнал "Бовтун" (1709). Свіфт співпрацював у цьому журналі, виступав і як прозаїк, і як поет.

Через деякий час Свіфт, уже відомий політичний письменник, відходить від вігів і зближується з членами торійського кабінету, навіть кілька місяців (1710 — 1711) видає торійський журнал "Екзамінер". З вересня 1710 по червень 1713 року Свіфт перебуває в Лондоні. У цей час і розгорнулась його діяльність як торійського публіциста. У сфері літературних зв'язків найбільше значення мав невеликий гурток "Клуб Мартіна Скліблеруса (Писаки)". Докладні відомості про політичні й літературні події Лондона того часу дійшли до нас у листах Свіфта, які після його загибелі дістали назву "Щоденник для Стелли" й були адресовані другу всього його життя — Естер Джонсон.

Рассказ о бароне Мюнхгаузене мне интересен, я давно хотел прочитать про него, выдумка ли он, или же реальная личность. Такой  находчивый выдумщик – всем нам знаком еще с детства. Но я знаю, что  у книжного героя был прототип – настоящий барон Мюнхгаузен. И вот ,что я узнал,  история рода Мюнхгаузенов идет из 12 века.  Один рыцарь, уцелевший в сражении, дал роду новое имя – Мюнхгаузен, что означает «дом монаха». С этих пор на фамильном гербе рода Мюнхгаузенов присутствует монах с книгой и посохом. Также мне было интересно узнать, что в роду Мюнхгаузенов были и воины, и знатные вельможи. Например, полководец Хилмар фон Мюнхгаузен был известен в 17 веке, а вот в 18 веке почет и уважение заслужил Герлах Адольф фон Мюнхгаузен – министр Ганноверского двора , он основал Геттингенский университет. Но все же, о ком из Мюнхгаузенов написана книга? Да и это мне посчастливилось узнать. Оказывается, прототипом послужил Иероним Карл Фридрих барон фон Мюнхгаузен. Он родился 11 мая 1720 года недалеко от Ганновера, в одном старом поместье. Дом, в котором родился барон, сохранился до наших времен, сейчас там находится музей. А на реке Везер стоит красивая  скульптура известного литературного персонажа. Его выдуманные рассказы и небылицы сначала волновали и будоражили умы жителей города, но потом все постепенно к ним привыкли и перестали на это обращать внимание.Я думаю, что в 21 веке ему было бы здорово и очень весело. Он заинтересовался бы самолетами, телефонами, компьютерами и другой чудо-техникой и опять начал бы что-то фантазировать и выдумывать. Такой уж у него характер и это мне очень нравится в нем. Без выдумок и шуток скучно было бы жить. Поэтому, мне так кажется, барон быстро тут бы адаптировался и привык к новшествам техники и уже не хотел бы  никуда уезжать. В конечно было много интересного, но сейчас наука шагнула далеко вперед, все такое современное и даже развиваются нанотехнологии, что наверное, сначала было бы очень непонятно барону. Я предложил свозить его в Сколково, чтобы он увидел ощутимую разницу эпохи и нынешней.