Объяснение:
Зачем нужны Сказки? Не лучше ли, чтобы дети читали что-то полезное? Многие родители задаются этими вопросами.
Но несмотря на это все родители читают детям сказки. Сказки — это замечательные произведения. Они многому нас учат. Читая сказки перед сном детям, родители закладывают детям на подсознательном уровне представления о добре и зле, о мудрости, которая необходима людям для решения житейских проблем.
Они рассказывают о подвигах, о смекалке, учат не унывать и не отчаиваться. Передаваясь из уст в уста, они несут мудрость поколений. Сказка - великое произведение. Она делает детей добрее и отзывчивее поднять настроение и приносит в жизнь чудо. Она раскрашивает мир в яркие цвета. Смелым она совершать подвиги и добрые дела, скромным решиться на важный шаг в своей жизни.
Многие считают, что в наше время глупо верить в сказки, но миллионы людей каждый новый год ждут чудес и загадывают свои заветные желания. А разве не из сказок, еще в детстве, мы узнаем о том, что чудеса случаются если в них верить?
Сказка — это правда жизни, которая таит себе урок, что мы сами можем сделать свою жизни лучше. Она вселяет веру в душу людей, веру, что все будет хорошо несмотря на все невзгоды.
В Країні Сонячних Зайчиків
Дід Маноцівник
Я мушу спитати тебе по секрету одну річ (щоб ніхто не чув):
— Як ти ставишся до рудих? Так, так, до рудих і веснянкуватих?.. Це для нас дуже важливо…
Ні, ні, я нічого не думаю, але, знаєш, трапляються іноді такі, що ото бігають за рудим хлопчиком або дівчинкою і дражняться противними голосами: "Рудий!", "Рудько!", "Пожежна команда!..".
Але тепер я знаю, що ти не такий, що ти справжній молодець і тебе спокійно можна вести у надзвичайну країну Ластовинію.
Ходімо!
Ось вона перед тобою — лежить на березі моря-океану, серед дрімучих лісів, синіх гір та золотих долин… Бачиш, які чепурненькі біленькі хати, які квітучі садки, яке дивовижне місто з візерунчастими вежами!.. Чудова казкова країна. І незвичайна.
Жителі її — ластовини — геть усі руді й веснянкуваті. Веснянкуваті чоловіки й жінки, веснянкуваті дідусі й бабусі, веснянкуваті діти. І не лише люди — звірі й птахи в цій країні також веснянкуваті: веснянкуваті коні й веснянкуваті корови, веснянкуваті горобці й ворони, веснянкуваті слони, ведмеді й крокодили, веснянкуваті кицьки й собаки. Мало того — навіть комарі й мухи веснянкуваті. (Тепер ти розумієш, чому я тебе питав, як ти ставишся до рудих і веснянкуватих?)
Люди в Ластовинії тихі, мирні й працьовиті. Ластовини здавна любили трудитися. Вони вирощували чудові садки, що родили всі ягоди й фрукти, які тільки є на світі. В цих садках росли навіть такі дерева, яких не було більше ніде, — цукеркові дерева, що двічі на рік рясно вкривалися смачними шоколадними цукерками.
Ластовини дуже любили дітей, тому й саджали ці дерева на втіху та радість малятам.
І, певне, саме тому в столиці Ластовинії Рудограді найбільшою і найважливішою спорудою, що стояла в самісінькому центрі міста, був величезний цирк. Такий величезний, що вміщав одразу всіх дітей країни.
Щонеділі для маленьких ластовинів там відбувалася грандіозна вистава аж у трьох відділеннях. До пізнього вечора на всю Ластовинію лунали тоді з цирку захоплені вигуки та веселий дитячий сміх. Не тільки діти, а й дорослі ластовини з усіх розваг найдужче любили цирк. Захоплення цирком було в цій країні, так би мовити, національною рисою. До речі, ти, мабуть, звернув увагу, що клоуни в цирку майжезавжди руді. І ти, звичайно, не догадувався, чому це так? Та тому, що клоуни — це ж здебільшого ластовини. Закінчивши циркову школу, найталановитіші коміки роз’їжджалися з Ластовинії по всіх країнах світу — працювати в цирках клоунами.
У Ластовинії вважалося, що найкраща, найкрасивіша і найдобріша людина тоді, коли вона весело й радісно сміється. Жарти й усмішка цінувалися тут понад усе. І найбільшим щастям було — дарувати людям сміх, радість…
Ластовинія завжди була вільною країною. І веснянкуватий народ не знав ні поневолення, ні гнобителів.
Та от одного разу в ластовинську бухту "Будь ласка", гостинно відкриту для всіх мореплавців, несподівано вдерлися чужоземні кораблі з чорними вітрилами. Це прибула військова флотилія з далекої заокеанської країни Хуліганії. Піратська армія хуліганців висадилась на берег і заполонила всю Ластовинію. Хуліганці почали грабувати й розоряти країну, знущатися з її жителів. Вони примусили їх день і ніч працювати і все, що виробляли ластовини, забирали й вивозили за океан, у свою Хуліганію.
