Схарактеризуйте кожну з 3х світових релігій

Левшам всегда доставалось от праворуких за "ненормальность". Во многих верованиях и религиях левши были признаны неуклюжими и неумелыми, а также подлыми, зловредными и лицемерными. В латинском языке dexter означает правый, он же целебный, а sinister - левый и пагубный. В языках других народов левую руку называют нечестной, лживой и подлой, в противовес правой - непогрешимой, чистой и целебной. Давно ли леворукость стала считаться пороком? Предполагают, что линией водораздела явилась картина Страшного суда в Евангелии от Матфея, узаконившая правых и поставившая левых за рамки. 

"Тогда скажет Царь тем, которые по правую сторону Его: "Придите, благословенные Отца Моего, наследуйте Царство, уготованное вам от создания мира.. . Тогда скажет и тем, которые по левую сторону: "Идите от Меня, проклятые, в огонь вечный, уготованный диаволу и ангелам его... ". 

Левши до сих пор игнорируются и подвергаются, можно сказать, культурному давлению. Примеры? А вы не задумывались, почему у нас принято подавать правую руку при приветствии, почему на наручных часах заводная головка справа, трубки в телефонных будках висят справа, прорезь для проездной карточки в турникетах метро - справа, рабочие инструменты - для правой руки, спусковая кнопка у фотоаппаратов справа, ручки у дверей, и те ставятся так, что правшам удобно, а левшам нет? А почему мы говорим "сходить налево", "левый заработок", "встать с левой ноги" и т. п. 

Ученые считают, что в древности человечество было леворуким. Причины возобладавшей праворукости существуют на уровне гипотез. Одна из них говорит, что во времена беспокойные, представлявшие собой череду бесконечных рукопашных войн, где главными были щит и меч, левши были попросту истреблены, потому что держали меч в левой руке, а щит - в правой, не умея защитить им левую половину груди, где находится сердце. Однако наиболее вероятная причина уменьшения числа левшей - это постепенная активизация роли левого полушария. 

Человек устроен таким образом, что левое полушарие мозга управляет правой половиной тела, а правое - левой. При этом хотя полушария внешне похожи и работают вместе, но думают и живут по-разному. Это именуется межполушарной асимметрией. 

У древнего леворукого человека активнее было правое полушарие, которому свойственны бессознательные инстинктивные действия, чутье и интуиция, образная память, глубокое чувство ритма, красок, звуков, запахов, прикосновений, хорошая ориентировка в пространстве. С появлением же признаков цивилизации многие вышеперечисленные свойства человека остались невостребованными и их стали вытеснять более нужные функции левого полушария, управляющего правой рукой, такие как сознательное конкретное мышление, математические и аналитические речь, чтение и письмо к целенаправленным и дифференцированным действиям. Незаметно потеряв шестое чувство, дитя природы постепенно превратилось в дитя прогресса с активным левым полушарием и активной правой рукой. Праворукость, подкрепленная религиозными и культурными традициями, стала доминировать, а левшей, неловких и непри загнали в угол. 

до війни в школі, де навчався костя квітка, малювання і креслення викладав старомодний учитель аполлінарій феактиставіч, на прізвисько циркуль.  високий, тонкий, в чорному, ще царських часів сюртуку, аполлінарій феактиставіч зовні насправді відповідав даній йому прізвисько.  але найменше цього обтягнутого чорним сукном людини можна було назвати сухим або черствим: він оив старомодним, трохи зарозумілим.  але тільки не сухим.  предмет свій аполлінарій феактиставіч знав добре, але був надзвичайно м'якою людиною, і цим користувалися не на користь навчання.  учні знали: до революції їх учитель викладав в гімназії латину.  i хоча інтересу до латині шестикласники, звичайно, не виявляли абсолютно ніякої, проте на уроках аполлінарія феактиставіча часто звучала ця мертва.  але красива мова.  любителям латинської мови найчастіше прикидався костя.  може, йому збудження старого вчителя, який, хвилюючись, вимовляв незрозумілі дзвінкі слова, а можливо, ним керувало звичайне самолюбство, але костя частіше за інших йшов на свідому провокацію.  якщо хто-небудь не зробив креслення і передчував неминучу загибель, його незмінним рятувальником був костя.  при вході аполлінарія феактиставіча в клас костя, який сидів на першій парті, пускав на обличчя тінь задумі і мрійливості.  учитель розкривав класний журнал, але в цей час костя вже сидів з піднятою рукою.  отримавши дозвіл висловитися, хлопець ставив питання.  старий учитель відривав погляд від класного журналу, і на обличчі його з'являлася посмішка.  він, звичайно, здогадувався: немає спрагою знати якесь нове латинське слово горить його юний опонент, але подолати спокусу і не відповісти на питання аполлінарій феактиставіч не міг.  той, над ким повис ів меч бути викликаним і йти з кресленнями до столу, на якийсь час був врятований   інтерес шестикласників до мови овідія і горація зростав у міру того, як наближалася довгоочікувана хвилина позбавлення - дзвінок на перерву.  нарешті повивальний сторожиха дренькала в старий надщерблених дзвінок, і стрижені шестикласники гучної толокою зривалися з місця.  аполлінарій феактиставіч з розгубленою посмішкою закривав класний журнал, в який він за весь урок не поставив жодної оцінки учні підростали, заводили зачіски.  у десятому класі невгамовний костя вже не дозволяв собі користуватися слабкістю старого вчителя.  відносно класу до аполлінарія феактиставіча з'явилося щось нове.  це нове, мабуть, можна було назвати прихованою, захованою десь в глибині юнацьких душ повагою до свого вчителя.  молодість нарешті оцінила велику, незмінну любов і відданість аполлінарія феактиставіча латині - предмету, який давно можна було забути.  цю повагу класу відчував і сам учитель, хоча зовні, здавалося, вона не виявлялася ні в чому.  після вдалого креслення, зробленого будь-ким з десятикласників, аполлінарій феактиставіч ставив умільцю п'ятірку, закривав журнал і строгий, серйозний піднімався над класом.  -вам потрібно думати не тільки про ці креслення, - заявляв він.  - пора вже кожному з вас зробити для себе креслення всього майбутнього життя.  але в цьому вам краще мене овідій.  аполлінарій феактиставіч починав читати овідія.  голос вчителя був слабкий, приглушений, він тремтів і зривався, але учні слухали з прихованим диханням.  ніхто не розумів слів латинсько вірша, який пережив багато століть, але все, здається, адчувс потужне, високе почуття, приховане в урочистих рядках.  - овідій любив свою землю, як може її любити великий син своєї батьківщини, - надихався старий учитель.  - тому його слово буде жити до тих пір, поки буде панувати людина на землі.  аполлінарій феактиставіч завжди пояснював овідія зарозуміло, в піднесеному, урочистому стилі.  але зараз це старшокласникам