Восстание Пугачёва (Крестьянская война 1773—1775 годов, Пугачёвщина, Пугачёвский бунт, Пугачёвское восстание, Восстание Емельяна Пугачёва) — восстание яицких казаков, переросшее в полномасштабную войну казаков, крестьян и народов Урала и Поволжья с правительством императрицы Екатерины II. При этом классовый характер восстания до сих пор является предметом научной полемики. Историки Е. В. Анисимов, А. Б. Каменский и В. В. Шелохаев, оценивая этническую, социальную природу и характер восстания, называют его «гражданской войной»[3].
Подвиг Андрія Соколова полягає у його життєстійкості, вірності обов'язку, у його людяності та співчутті до тих, хто поруч, хто потребує його до . Ці благородні почуття не вбиті у ньому ні війною, ні горем втрати близьких, ні тяжкими роками полону.
Взяти на виховання хлопчика-сироту, при цьому усвідомлюючи, який тягар відповідальності за його долю лягає
на плечі, – на це вирішиться далеко не кожна людина, та ще після перенесених випробувань. Здавалося б, людина, змучена і духовно, і фізично, має втратити сили, надломитися чи відгородитися від життя завісою байдужості.
