Гоголь описывает Остапа как отличного воина и преданного товарища. Сам он был весёлым и душою добрым, но в бою был крайне серьёзен и отважен, он бился выкладываясь на полную не жалея своих сил, так как, ему бала очень важна, Запорожская Сечь, ведь это была его родина, его дом, где жили его друзья и семья. И он был готов сражаться за неё до последней капли крови защищая её. Андрий, его брат. был наоборот не привязан к дому и решил предать близких. В итоге оба брата погибают. Только Остап погиб как герой на поле боя от руки врага, а Андрий как предатель, от руки собственного отца!
Ця поезія навчає нас бути людяними, адже людина набагато сильніша, ніж беззахисні пташки, і використовувати цю силу необхідно лише з позитивними намірами по відношенню до природи і всього живого.
Спочатку ліричний герой переконує уявного співрозмовника в необхідності захищати беззахисних пташенят, «спокій їх оберігати». Це треба робити обережно, щоб не сполохати їх. Інтонація різко змінюється, коли співрозмовник сумнівається, знаходить причини, аби відмовитися. З’являються питально-окличні речення, які засвідчують обурення ліричного героя.
Поет підказує, наскільки важливо для кожного з нас не чекати й ігати, а діяти. Не обмежуватися співчуттям, не виправдовувати бездіяльність слабкістю та невмінням, а лише вірити в силу добра.
