ответ:. "Тёплый хлеб" Понравился. Повествует о добре и зле, жадности и щедрости. Она, как и все сказки учит читателей проявлять только хорошие качества души. С самого начала сказки мы видим, что описанные события происходят во время войны. Один из главных героев кавалерийский конь, остаётся в деревне у мирных жителей, только потому, что был ранен в ногу.
А дальше идёт как бы сказка и не сказка. Писатель предлагает нам решить это самим. Бабушка мальчика Фильки представляет все события довольно загадочными. Но и тут же даёт ответ, как найти выход из создавшегося положения. Глубоко реалистичный человек здесь ничего не найдёт сказочного, и каждому событию найдёт своё научное объяснение.
По-моему, "Тёплый хлеб" К. Паустовского представляет интерес не только маленьким детям, но и школьникам среднего возраста. Константин Паустовский автор известный. Его манера написания мне нравилась всегда. Я думаю, что его язык будет прост и понятен для всех.
.Важно быть внимательным к окружающему миру, уметь видеть в нем не только хорошее, но и плохое. Деятельное сострадание является выражением истинного уважения и к другому человеку и к себе
Объяснение:как то так
Значення доброти і чуйності в людському житті. Доброта, чуйність, милосердя завжди були притаманні нашому народові. Цілком природним і закономірним вважалося до знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба з голодним, дати притулок бездомному, захистити старого й немічного, скривдженого.
Доброта, чуйність просто необхідна в житті людей і не тільки тим, хто потребує до а й тим, хто надає свою до навіть добре слово може до людині.
Кожна родина намагається виховати добрих, порядних дітей. Так і дядько Кирило виховував свого племінника, котрий залишився сиротою, як рідного сина. Любив, іноді балував, привозячи гостинець з кожного рейсу. Стежив за навчанням в школі, привчав до самостійності. Климко зі свого боку відплачував такою ж любов’ю й турботою. Вмів приготувати їжу, прибрати. Організований, чуйний, турботливий — це далеко не повний перелік тих рис характеру, якими був наділений Климко.
На початку війни загинув дядько. Хлопчик залишився без рідні і даху над головою. Але він не йде жити до чужих, щоб не обтяжувати їх. Климко не тільки влаштовується сам, а ще й бере на себе відповідальність за життя улюбленої вчительки з немовлям. Йому боляче стає, коли бачить, як вчителька годує маленьку донечку чаєм замість молока, бо не мають вони за що купити їжу. Тому приймає рішення йти по сіль за 200 кілометрів у Слов’янськ, щоб потім виміняти сіль на їжу для друга і його дідуся, а найголовніше — на молоко для маленької донечки своєї вчительки.
Спільне горе одних людей єднає, а хтось намагається нажитись на чужому нещасті. Зустрічаються Климкові і такі люди, яку втратили людську подобу в час всенародного горя. Це і Бородань з базару, який намагався придбати за безцінь плаття вчительки, і Бочончиха, яка і сухарем не поділиться, ворожка, поліцаї. Та все ж добрих людей більше.
Босий, голодний продибав хлопчина всі 200 кілометрів, дістався Слов’янська. Там на базарі він рятує дівчину від Німеччини під час облоги, назвавши її сестрою. По-іншому не зміг би вчинити Климко, бо він милосердний і знову думає більше про інших, ніж про себе. Самовідданість і доброта хлопчика показана і в епізоді перебувавання його у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе. Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. І навіть не дочекався повного одужання — вирушив у дорогу.
Після небезпечної дороги, після важких випробувань повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю. І, забувши про небезпеку, він показує радянському полоненому воїну, куди втікати. Климко постає людиаою, що дбає не про себе, а про інших. Тут і наздогнала його черга з німецького автомата.
Піти на самопожертву, не замислюючись, заради чужих людей — вчинок героїчний, на який здатен далеко не кожен, а от чинити добро, виявляти чуйність і порядність — це те найменше, до чого повинна прагнути кожна людина.
