Ця традиційна тема хвилювала таких поетів, як Горацій, Байрон, Жуковський, Державін та інші. Кращі досягнення світової та російської літератури використовував у своїй поезії О. С. Пушкін. Найбільш яскраво це проявилося в темі призначення поета і поезії.
Це питання порушується в першому опублікованому вірші "До друга поету" (1814). Поет говорить про прикрощі, що випадають на долю поетів, яких
... Хвалять усі, живлять - лише журнали;
Котиться повз їх Фортуни колесо ...
Їхнє життя - ряд прикростей, гремяща слава - сон.
Автор радить починаючому поету бути "спокійним". Він бачить призначення поезії в тому, щоб приносити користь суспільству. На його думку, "хороші вірші не так легко писати", але вже якщо писати, то тільки хороші. "Непідкупний голос" ліричного героя чути у вірші 1818 "КН. Плюсковой ". Поет звертається до фрейліні імператриці Єлизавети Олексіївни, висловлюючи свою незалежність по відношенню до влади:
Свободу лише учася славити,
Віршами жертвуючи лише їй,
Я не народжений царів забавити
Сором'язливою музою моєї ...
Любов і таємна свобода
Вселяли серцю гімн простий,
І непідкупний голос мій
Був відлуння російського народу.
У вірші 1824 "Розмова книгаря з поетом" розсудливий книгар зауважує:
ответ:Зачин: «Когда правитель Александр Павлович закончил венский совет, то он возжелал по Европе проездиться и в различных государствах чудес посмотреть».
Концовка: «А доведи он левшины слова в своё время до сударя, — в Крыму на войне с неприятелем совершенно бы другой оборот был».
В сказе встречаются повторы. Пару раз британцы пробуют уверить Александра в том, что они самые качественные мастера, а Платов это удивление разрушает. Когда Платов привозит блоху Николаю I, правитель пару раз пробует найти работу туляков, пока не отправляет за левшой.
Есть в сказе повторения слов, как в притчах. Платов гласит: «...я пью-ем что желаю и всем доволен...» В рассказе о разговоре Платова с туляками говорится: «Так и Платов разумом виляет, и туляки тоже. Платов вилял, вилял, да увидал, что туляка ему не перевилять...» В главе десятой: «Хотел Платов взять ключ, но пальцы у него были куцапые: ловил, ловил — никак не мог ухватить...» О левше: «Но вдруг начал неспокойно скучать. Затосковал и затосковал...»
Зачин, повторы, диалоги и концовка делают впечатление сказочности повествования.
Лишены сказочных частей рассказ о том, куда прогуливались три мастера молиться богу перед работой (главы шестая, седьмая), и вывод из всей этой истории, изготовленный Лесковым в главе двадцатой.
Объяснение:Удачи
