Придумати продовження Хлопчик Зірка

Чиновник казенної палати, вдівець, літній, одружився з молоденькою, красунею, донькою військового начальника. Він був мовчазний і скромний, а вона знала собі ціну. Він був худий, високий, сухотні, носив окуляри кольору йоду, говорив трохи сипло і, якщо хотів сказати щось гучніше, зривався у фістулу. А вона була невелика, чудово й міцно складена, завжди добре одягнена, дуже уважна й господарська вдома, погляд мала пильний. Він здавався настільки ж нецікавий у всіх відносинах, як безліч губернських чиновників, але й першим шлюбом був одружений з красунею – і всі тільки руками розводили: за що і чому йшли за нього такі?

І ось друга красуня спокійно зненавиділа його семирічного хлопчика від першої, вдала, що зовсім не помічає його. Тоді й батько, від страху перед нею, теж удав, ніби в нього немає і ніколи не було сина. І хлопчик, від природи живий, лагідний, став у їхній присутності боятися слово сказати, а там і зовсім причаївся, став ніби неіснуючим у хаті.

Объяснение:

Взаємодо характерна риса майже всіх героїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість до ншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого Климка і навіть за залишитися жити у неї. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.Фінал оповідання — трагічний. Климко загинув від фашистської кулі уже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль».Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.