ответ:Якщо народ не знає своєї історії і не несе за це відповідальності, то будь-хто може скористатися такою слабкістю і висвітлити історичні факти по-своєму, задля своїх інтересів, що досить часто сьогодні й відбувається. Саме з цієї причини в Україні виникають суперечки з приводу того, чи потрібно визнавати голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу, чи варто проголошувати тих чи інших осіб (як-от: І. Мазепу, С. Бандеру, Р. Шухевича) національними героями, чи доцільно знищувати пам’ятники комуністичних діячів, та з багатьох інших питань. Усі ці непорозуміння (а вони інколи набувають величезних масштабів!) є наслідком незнання громадянами нашої країни історичних фактів, яке робить їх відкритими для будь-яких ідеологічних впливів.
Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.
Сьогодні українські освітяни та науковці приділяють велику увагу «історичній освіченості» молоді, запроваджують у навчальних закладах спеціальні курси, організовують заходи, спрямовані на виявлення рівня знань про історичні події, відгомін яких викликає резонанс у сучасному суспільстві. Головна мета історичної освіти полягає у «навчанні вчитися» на помилках своєї країни, адже лише вміння усвідомлювати й аналізувати історичні помилки до запобігти їх повторенню. Саме це, на мою думку, є однією з головних передумов успішної розбудови нашої держави.
вибач якщо неправильно:)
Объяснение:
Иван Сергеевич Тургенев – один из величайших русских писателей.
Родился этот писатель, драматург и переводчик в Орловской губернии в 1818 году. Писал в жанре романтизма, переходящего в реализм. Последние романы были уже сугубо реалистическими, при этом дымка "мировой скорби"' присутствовала и в них. Также ввел в литературу понятие "нигилист" и на примере своих героев раскрыл его.
О рассказе "Бежин луг"Рассказ "Бежин луг" входит в цикл "Записки охотника". Интересна история создания этого цикла самостоятельных рассказов. Вместе они создают удивительную кайму пейзажей, азарта, тревог и суровой природы (а описание природы в рассказе "Бежин луг" - это удивительное отражение чувств человека в зеркале окружающего мира).
Когда писатель вернулся в Россию после поездки за границу, в 1847 году начал свой долгий путь журнал "Современник". Ивану Сергеевичу предложили опубликовать на страницах номера небольшое произведение. Но писатель считал, что достойного ничего и нет, и в конце концов принес редакторам небольшой рассказ "Хорь и Калиныч" (в журнале его назвали очерком). Этот "очерк" произвел эффект взрыва, читатели стали просить Тургенева в множественных письмах к нему продолжать и издать что-то похожее. Так писатель открыл новый цикл и начал, будто драгоценный бусы, плести его из рассказов и очерков. Всего под этим названием было издано 25 рассказов.http://fb.ru/article/230099/rol-i-opisanie-prirodyi-v-rasskaze-bejin-lug-turgeneva
