1) Среди людей часто попадаются храбрецы. Но только сознательная и страстная любовь к родине может сделать из храбреца героя.
2)Раз человек молчит, значит, не считает нужным говорить. А раз не считает нужным, то и не надо. Захочет – сам расскажет. И нечего человека за язык тянуть.
3)Впрочем, может быть, Ковалёв был прав: каждый человек хорош на своём месте. И, в конце концов, для пользы службы лучше иметь выдающегося наводчика, чем посредственного командира взвода.
4)«Победа или смерть!» – говорили наши люди в те годы. И шли на смерть, чтобы другие, оставшиеся в живых, победили. Это была справедливая борьба за счастье и мир на земле.
5)Я уверен, что ты будешь прекрасным воспитанником, а потом прекрасным офицером. Но имей в виду: всегда и везде, прежде всего и после всего ты должен быть верным сыном своей матери-родины.
6)Недаром солдаты сразу разглядели в нём прирождённого разведчика. А первое правило настоящего разведчика – лучше знать да молчать, чем знать да болтать.
7)На войне всё совершается быстро. Судьба солдата меняется неожиданно. Глазом не успеешь моргнуть.
Багато поколінь українців з дитинства знають чудову "Пісню про рушник"А.Малишка. Дослідники називають її гімном материнству, величною піснею про матір. Ця пісня — спогад про дитинство, про материнську любов і синівську вдячність.
Кожна мати завжди зичить своїй дитині щастя-долі. І заради цього ладна віддати своє життя.
Символічний образ рушника розповідає читачеві про все: сонячне дитинство, розлуку з рідним краєм, нове життя, вірну любов. Композитор Платон Майборода написав музику до поезії, і оспівуються, і возвеличуються прекрасні, джерельно чисті почуття до найріднішої людини - Матері. Пісня невелика за розміром, і слів про матір сказано зовсім небагато, але образ її - такий виразний, зігрітий синівським почуттям.
Як відомо, рушник — традиційний образ українського фольклору. Для українців — це оберіг, з яким пов'язане усе життя — від народження до останньої дороги. На рушниках поламали хліб-сіль дорогим гостям, перев’язували руки молодих на весіллі, покривали ікони, використовували в обряді поховання. А ще рушник є символом життєвої дороги. І мати, вишиваючи синові рушник, неначебто дарувала йому щасливу долю на все життя:
"Пісня про рушник" - це данина подяки й любові народного поета священній пам'яті Матері.
Объяснение:
