Очень колоритный и достаточно грозный персонаж, который на первый взгляд, кажется очень страшным, так как один его вид, пугает всех, кто с ним живет в барском имении, но это только с виду он такой грозный и большой. Герасим служит в имении с самого своего рождения и все, кто его знают очень хорошо к нему относятся, так как этот человек сможет всегда прийти на и в самую трудную минуту подставить свое могучее плечо, а когда нужно так и может показать свою богатырскую силу, так как никогда не дает слабых в обиду.Вся его жизнь в постоянном служении, и он беспрекословно выполняет все приказы своей барыни. Все бы хорошо, но у него есть один недостаток, который мешает ему общаться и вступать в контакт с людьми: он просто с рождения немой. Можно предположит, что это простой деревенский мужик, который не отличается хорошим воспитанием, но это все не так, так как наш герой очень культурный и учтивый мужчина, который всегда сможет вас выслушать и чем-нибудь .
Однажды, происходит очень трогательная история, которая показывает всю глубину этой простой, деревенской натуры, которая привыкла жить в гармонии с природой. Он подбирает простую дворняжку, которая ему становится лучшим другом, так как он с ней постоянно играет и все это доставляет ему очень большое удовольствие, но происходит очень страшная трагедия: его хозяйка против того, что он держит эту собаку. Она ему дает указание, что бы тот ее утопил.
Наш Герасим очень долго мучается, но делает все, как ему сказочно: он утопил своего четвероногого друга, а после этого очень сильно страдал, так как считал, что он его предал. У этого неотесанного человека, так же есть душа и чувства, которые не дают ему поступать несправедливо, так как он так же человек, хоть и немой. Иногда нам приходится делать плохие и необдуманные поступки за которые приходится платить очень дорогую цену.
На початку оповідання Федько постає перед нами як "чистий розбишака", в якого наче біс вселився. Він сам ніколи не був спокійний і не давав спокою іншим, збиткуючись із хлопців-однолітків і часто доводячи їх до сліз. Федьковій матері жалілися на нього і діти, і їхні батьки, за що хлопець мало не щовечора отримував від тата прочухана. Федько мужньо переносив кару, не скрикнувши ні разу, не заплакавши. Батько, хоч і дуже гнівався на сина, після покари нагороджував його двома-трьома копійками за те, що син говорив правду. Бо Федько, якби схотів, міг би одбрехатися, але він не любив брехати, оскільки не любив і видавати товаришів.
Повною протилежністю Федькові є Толя — ніжний, делікатний, смирний, завжди чистенький, чепурненький. Йому, як і кожній дитині, теж хотілося гратися з хлопцями, і він приєднувався до Федькової компанії. Але коли він приходив додому забруднений, подраний, то, щоб не гнівалися батьки і не карали його, звинувачував у всьому Федька — і тому знову перепадало від батька.
Коли настала весна і скресла крига, Федько, який побував на річці і бачив початок льодоходу, запевнив хлопців, що наступного дня покатається на крижині. Друзі, зачаровані його розповіддю, вирішили теж піти на річку. До них приєднався Толя. Завзятому Федькові було мало просто покататись на крижині, як це робили інші. Він надумав перейти по крижинах на той бік річки і назад. До того ж його спонукає на цей небезпечний вчинок зневажливе зауваження Толі, що Федько на це не зважиться. Але Федько таки зробив, що надумав, викликавши захват присутніх.
Толя заздрив Федькові, йому хотілося, щоб і ним так захоплювалися. Здавалося, це так просто — перейти річку по кризі, адже так легко й весело зробив це Федько, і він теж зможе.
Але насправді все виявилося набагато складнішим. На крижині Толя розгубився, і його чекала неминуча загибель. Йому на до , ризикуючи своїм життям, прийшов Федько і врятував, хоч сам опинився у крижаній воді і мало не загинув.
І знову Толя вийшов "сухим" із цієї пригоди, 66 Федько не видав його, взяв усю вину на себе. Тяжко захворівши, побитий розлютованим батьком, Федько через три дні помер. Не стало доброго, відважного, чесного хлопчика.
А Толя із цієї пригоди не зробив ніякого висновку, залишившись боягузливим, черствим і бездумним. Він навіть забрав Федькового чижика, безсовісно збрехавши його матері, що виграв пташку у Федька.
