Какие сцены мне понравились из повести дубровмкий и почему

Ярема – типовий представник повсталого народу (за поемою тараса шевченко “”)  ярема – узагальнений художній образ повстанця-. у передмові до поеми т. шевченко зазначив, що «галайда вполовину видуманий» , а в примітці додав: «… між звенигородкою і вільшаною по старому шляху боровиків хутір і корчма, де б то ярема байстрюк, а потім галайда був … наймитом» . це вказує на те, що образ яреми-наймита, а згодом повстанця- має реальну основу, хоч у його створенні велика роль належить творчій уяві, бажанню автора показати позитив характеру героя. ярема постає як типовий образ повстанця-, учасника всенародної війни проти польсько-шляхетського панування, у ньому втілені кращі риси народного характеру. він сповнений ненависті, лютого гніву до ворогів і прагне помститися їм за всі кривди. це почуття приводить ярему в загін максима залізняка, де він своєю мужньою безкомпромісною поведінкою здобуває загальну шану. із наймита, над яким знущається хазяїн-корчмар, ярема перетворюється на грізного месника, стає незламним борцем за народну волю й права. він буває страшний у своєму праведному гніві: «а ярема – страшно глянуть – по три, по чотири так і кладе» .  образи залізняка i гонти надихали шевченка змалку, з тих часів, коли він слухав пiснi кобзарів, у тому числі присвячені колiївщинi. зрозуміло, чому вони постають у поемі зромантизованими та у дечому зiдеалiзованими. «лiта орел, лiта сизий попiд небесами, гуля максим, гуля батько степами, лісами» . i образ, i стиль зображення шевченко запозичує у народної пiснi, підкреслюючи народність залізняка, який: i воює, i гарцює з усієї сили. залізняк замальовується як цiлiсна особистість, що живе лише однією метою, проте це не заважає йому співчувати простим людям (наприклад яремі) i взагалі бути близьким до них, за що називають його «батьком» . він вміє не лише битися, а й вчасно підбадьорити ів, підтримати їхній бойовий дух. його образ – образ улюбленця народу, «громади в сіряках» . ярема, виведений в поемі саме як представник цього народу, символічно стає залiзняковi за сина: придбав максим собi сина на всю україну. хоч нерiдний син ярема, а щира дитина. залізняк – ватажок повстання, патріот, улюбленець народних мас. навіть запорожці, що не дуже довірливо ставляться до старшини, яка взяла участь у повстанні, шанують і уславлюють його: «у нас один старшина – батько максим» . таким батьком виступає залізняк протягом усього повстання. він виявляє високу мужність у бою, особистим прикладом запалює в душах повстанців іскру святого вогню, піднімає їх на боротьбу. це щира душа, яка живе інтересами мас і кровно з ними зв’язана. кобзар волох співає про нього: …наш отаман, орел сизокрилий! нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу. родиною йому були , найбільшим багатством – любов і повага товаришів: залізняк – це втілення народного гніву проти панів, непримиренності, нещадності до ворогів.  суворими барвами змальовано івана гонту. головна його риса – почуття обов'язку перед народом, відданість його інтересам. автор навмисне підкреслює його винятковість, навіть перебільшує риси його характеру – мужність, незалежність, силу волі. приєднавшись до повстанців, узявши в руки «свяченого ножа» , гонта ні перед чим не зупиняється. особливо яскраво це показано у глибоко трагічній сцені вбивства гонтою своїх дітей. образ гонти як людини шевченко змальовує в дусі народних традицій. своїх дітей, що стали католиками, він убиває в ім'я того, щоб не було поговору, щоб не було зради. саме цим зумовлені його слова, звернені до мертвих синів: сини мої, сини мої! на ту україну дивіться: ви за неї й я за неї гину.

Впоэме “за далью ” сюжет ослаблен до минимума — это просто  путевые заметки, впечатления, раздумья человека, следующего из москвы  через всю сибирь. вся поэма построена по принципу обозрения эпохи,  народной жизни. здесь изображается не только современность, но и  прошлое. события самого узкого, частного, личного характерасоотнесены с прошлым, полным трагедийного накала.  неожиданная встреча с другом ранней юности на таежной станции тайшет,  незаконно репрессированным в 30-е гг. и сейчас возвращающимся обратно,  рождает образ-символ прошлого — сложной эпохи: и вспомнил я тебя, друг детства,  и тех годов глухую боль. личные воспоминания преобразуются в яркие картины минувшего,  связанные с драматическими обстоятельствами и последствиями эпохи культаличности сталина: так это было. четверть века призывом к бою и труду звучало имя человека со словом родина в ряду. мы звали — станем ли лукавить? — его отцом в стране — семье. тут ни убавить, ни прибавить, — так это было на земле. уже в этих воспоминаниях, наряду с величественным и скорбным  прошлым, отдельными судьбами людей, друзей детства и молодости,  ощущается незаурядная личность лирического героя. масштаб его личности  под стать всем тем событиям прошлого, которые он пропускает через свою  память. поэма “за далью ” повествует о десяти сутках в настоящем,но вбирает в себя два последних века страны. особенно явственно отголоски прошлого слышатся в поэме  твардовского “по праву памяти”, где центральное место занимает проблема  того, какую долю “отец народов” уготовил своим детям. выразительно и  твердо названная “по праву памяти” поэма родилась как акт сопротивления,всем своим названием взрывала страшное молчание, покрывающее прошлое —  многие годы сталинского режима, и била по его организаторам: кто прячет прошлое ревниво,  тот вряд ли с будущим в ладу. эта поэма твардовского адресована современной молодежи, обращенак ее духовно-нравственным, идейным поискам и устремлениям “вам из  другого поколения” — обращался поэт. необходимо помнить, что не  делится на отрезки, события ее не распределяются по чинам и званиям:   каждый отвечает за все, что было в прошлом, совершается в настоящем и  произойдет в будущем: давно отцами стали дети,  но за всеобщего отца  мы оказались все в ответе,  и длится суть десятилетий,  и не видать еще конца.