Составить проблемный вопрос по песне М.Ю.Лермонтова "Песня про царя Ивана васильевича, молодого опричника и удалого купца Калашникова"

В балладе Р.Л. Стивенсона "Вересковый мед" рассказывается о событиях давней истории Британии - войне между пиктами и шотландцами. Пикты проиграли войну. Шотландский король хотел узнать у двух последних выживших пиктов секрет верескового меда, который варили пикты. Однако "старый горбатый карлик" - пикт-медовар - предпочел умереть и дать погибнуть своему сыну, но не выдать секрет.

Баллада мне понравилась и заставила задуматься. Я долго думал над тем, стоил ли рецепт напитка того, чтобы за него умирать, как эти двое пиктов. Но я понял, что дело не в вересковом меде. Пикты предпочли погибнуть, не выдав тайну, не потому, что эта информация была такой уж ценной они не смогли бы жить, зная, что весь их народ погиб. Я так считаю.

Объяснение:

Персонажі дивували Алісу, а разом з нею і мене, своїм незвичним виглядом, розмовами і навіть іменами. Серед них найбільше мені сподобався Чеширський кіт, який, як і справжні коти, приходить тоді, коли сам захоче і куди захоче, причому іноді з’являлись тільки його голова або інші частини тіла, що було дуже кумедно. Він підказав Алісі, як повернутися додому, проте для цього їй довелося познайомитись із капризною та норовливою Королевою. Цей персонаж я сприймала як негативний, оскільки в її образі уособлювались усі риси поганого характеру та недостойної поведінки, особливо по відношенню до тих, хто від неї залежав. На її прикладі я впевнилась в тому, що коли людина, яка має владу, егоїстична та нерозумна, це призводить до несправедливого ставлення до підлеглих, які повинні підкорятися та підлабузничати, інакше будуть покарані. Але не тільки Королева викликає негативне ставлення, але й ті, хто їй потурають, наприклад, безвольний Король.
Багато персонажів мене дуже потішили, наприклад, Капелюшник та Шалений Заєць. Вони не були злими, говорили різні кумедні та веселі речі, але по відношенню до Аліси були дуже нечемні і, на диво, не вважали, що це недобре і так робити не можна.
Із всіх персонажів найбільш близькою мені була сама Аліса, непевно, через те, що ми з нею майже одного віку. І я їй навіть трішки заздрю, адже, дійсно, так цікаво було б потрапити у загадкову країну! Мені подобається те, що Аліса смілива, не втрачає інтерес до подій за будь-яких обставин, має власну думку, намагається аналізувати та робити висновки про свої і чужі вчинки.
Надзвичайно цікаво було знайомитись із краєвидами цієї загадкової країни, адже там росли не просто квіти, а квіти, що вміють співати, зустрічались чудернацькі тварини і тим підтверджувалась назва країни.
Отже, книжка «Аліса в Країні Чудес» виявилась для мене як захоплюючою, так і повчальною, оскільки на цікавих та кумедних прикладах англійським письменником Льюїсом Керроллом були розкриті деякі негарні риси характеру персонажів, що, на мою думку, властиві не тільки казковим героям, але й звичайним сучасним людям, і яких обов’язково потрібно позбавлятися.