Нужно сделать сравнительную таблицу

Объяснение:

Відзначаємо 25-ліття Незалежності Української Держави. З одного боку – оглядаємося на ті роки чи навіть ще далі, а з іншого – цікавимося нашим майбутнім.

На думку автора цих рядків, − та, напевно, і багатьох інших людей, − є два елементи, на які повинні звернути увагу всі, кому лежить на серці справжнє добро народу, що заселяє українські землі. Один із цих елементів – це свідомість, що ми є українці. Це видається таким самозрозумілим, що не один читач, напевно, знизає плечима і спитає: про що тут мова? Постараймося глибше над цим поміркувати.

Людина приходить на світ, одержує дар життя через своїх батька і матір. Серед мільйонів людей тільки супроти одної пари, одного чоловіка і одної жінки, наших батька і матері, у нас особливе ставлення. Коли наш Небесний Учитель нагадує нам, що маємо любити всіх людей, Він аж ніяк не заперечує одної із десяти заповідей: шануй отця і матір. Також у Євангелії читаємо, як Ісус Христос картає фарисеїв, які відмовляються належно ставитися до своїх батьків (пор. Мр. 7, 10−12).

Від слова "батьки" походить слово "батьківщина", яке має подвійне значення:  те, що ми одержуємо у спадку від наших батька і матері, і наш особливий зв’язок із певним народом, – тим народом, членами котрого ми народилися. Це дуже важливе значення цього слова, бо як ми не вибирали батьків, а з Божої волі їх одержали, так і народ, що в ньому ми народилися, вибраний не нами, а Богом.

Отже, нас стосунок до народу є не принагідним, залежним від нас, а призначений нам Богом. І як з Божої волі ми маємо шанувати тих, через кого одержали дар життя, так і маємо шанувати народ, членами якого ми народилися. Уважний читач розуміє, що це означає.

Хочемо, проте, звернути увагу на один нюанс, якого, на жаль, часто недобачаємо, або на який не звертаємо уваги, або який представляємо в популістському форматі.

Чи ви колись звертали увагу на формулювання четвертої Божої заповіді, яка каже не просто "шануй батька і матір", а "шануй батька свого і матір свою". Так само і нам треба казати про всіх, з ким ми зв’язані з волі Божої, тобто про братів і сестер, синів і дочок того самого народу, що і ви.

У нашій державі зареєстровано понад двісті політичних партій. З огляду на такий реєстр можна подумати, що є понад двіст в любити Україну. Бо навіщо було створювати стільки партій, якби між ними не було різниці? Цілком інакше звучить це все, коли скажемо, що всі громадяни України повинні любити своїх співгромадянам, тобто хотіти чинити добро.

Підсумовуючи все вищевикладене, зазначимо, що бути громадянином України - означає любити українців, усвідомлювати, хто ми є і хто разом із нами творить цей народ.

Що означає любити українців? Поясню від супротивного. Ми є свідками того, як наш великий народ на дуже багатій землі далеко не такий могутній, яким повинен бути.

Причина зрозуміла. Багато синів і дочок нашого народу, особливо тих, які посідають керівні посади і несуть більшу відповідальність від інших громадян,  дбають набагато більше про власну користь і вигоду, ніж про загальне благо народу.

Разючі приклади такої поведінки – це нездатність спілкуватися, щоб зрозуміти одне одного, нездатність здійснити справжні реформи та нездатність подолати корупцію.

2  очень уважаемых семьи из небольшого городка в Италии (Верона) постоянно враждуют и  делят сферы влияния.  К сожалению, в эту борьбу втянуты все члены семей, включая несовершеннолетних детей. Случилось так, что младший сын семьи Монтекки встретился (совершенно случайно на вечернем пати, устроенном противоборствующим кланом Монтекки) с юной представительницей этой семьи, Джульеттой и полюбил ее. Ночью, тайно он проник во двор дома Монтекки и имел беседу с Джульеттой , стоя под ее балконом, в ходе которой юные влюбленные решили обвенчаться, без благословления родителей. Но в то же время родители Джульетты сговорились выдать ее замуж за родственника герцога Вероны, Париса (типа ближайшего родственника мэра города). Узнав об этом, Джульетта обращается за советом к своему семейному священнику, и тот советует ей принять "типа яд", который превратит ее в мертвую на несколько часов. Придцт родственники ее будить к венчанию с Парисом, а она - помре. Ночью же, когда ее бездыханное тело будет лежать в могильном склепе, прийдет Ромэо, действие яда прекратится, и они вместе будут счастливыю Ан не судьба! Утром, во время дворовой драки  от рук Ромэо погибает кузен Джульетты. Герцог отправляет Ромэо в ссылку, в Падую, где бушует чума... Когда влюбленный Ромэо получил весть о том, что его возлюбленную хотят выдать замуж за другого, она уже приняла яд. Ромэо опоздал. Он появился в семейном склепе Капулетти, когда Джульетта была бездыханна. Он не смог вынести такого удара и покончил жизнь самоубийством. В поной темноте, в окружении могильных плит и останков давноумерших родственников Джульетта пришла в себя, надеясь встретить Ромэо. Но он мертв, лежит у ее ног. Она пытается пробудить его от мертваого сна, целует его, в надежде слизать яд с губ любимого, но тщетно. Тогда она находит кинжал и вонзает его себе в сердце. В общем, все юные умерли, а старшее поколение померилосмь только над их могилами.