Біблія - це унікальна книга. В ній ми можемо знайти безліч повчань на всі випадки життя, наставляння і уроки, що до нам поглибитсь у віру. Біблія була написана дуже давно, але і сьогодні вона не втрачає своєї неймовірної користі для суспільства. Наприклад, у Новому Заповіті ми зустрічаємо повчальні притчі, що розповідав Ісус Христос. Дуже відома притча про блудного сина. Юнак взяв в батька деяку кількість майна і витратив його без користі. Але, коли настали тяжкі часи і голодприйшов у край, де проживав юнак, він зрозумів, як йому тяжко без батька. Коли він повернувся і розкаявся, батько прийняв його з радістю, обдаруав його та звелів зарізати відгодоване теля, що образило старшого сина, який не один рік служив батькові. Але він відповів: «Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!»
Ця притча оповідає нам, що Господь завжди цінує наше покаяння у тих гріхах, які ми вчинили. Кожна людина має розуміти свої помилки і неодмінно прикладати зусилля, щоб їх позбутися.
(Прочитай сама притчу про сіяча і зроби подібний опис з висновком. Також прочитай ще притчі, які ти вважаєш найважливішими, хоча вони всі дуже потрібні)
Біблія - це Книга книг. Вона збагачує нашу душу, розвиає нас духовно, допомагає нам творити добрі справи. Для людини читання Біблії є дуже важливим, бо саме у ній вона має змогу отриматинайважливіші уроки життя.
В стихотворении Бориса Пастернака «Рождественская звезда» лирический герой, выступая в роли рассказчика, изображает невероятно торжественный, знаменательный эпизод из священной книги «Евангелие» – Рождение Христа. Он старается максимально ярко передать происходящее: блаженный трепет, благоговение всего живого перед чудом, перед чем-то искренне, бесконечно добрым, готовым простить людям все их грехи, приняв страдание на себя.
Всё стихотворение можно разделить на несколько смысловых частей: первые его строфы повествуют о месте, где родился младенец; далее перед нами восходит образ звезды, словно Божьим гласом предвещающей всему о случившемся; появляются спешащие к вертепу пастухи, вместе с ними идут бестелесные ангелы… Все желают лицезреть Божьего сына.
Начиная читать стихотворение, человек тут же проникается пытливым волнением грядущего, которое создаётся поэтом при прежде всего, ритма – разностопного амфибрахия, придающего, с другой стороны, некоторую лаконичность. Предложения, в меру распространённые, изобилуют большим количеством существительных – предметов и существ, описываемых в произведении. Даже если прочитать только их, всё равно сложится ясная картина происходящего: зима, ветер, степь, младенец, вертеп, склон, холм… Это говорит о мастерстве и точности Пастернака при создании ключевых образов читателю очень ярко проецировать сюжет у себя в со-знании.
Объяснение:
