Образованные люди всегда обращаются к своей страны, без которого сложно осознать собственное предназначение. Это стремление вполне естественно, ведь невозможно постичь себя до конца, не зная корней, истоков государства и того, что пережито предками.
О событиях доходчиво повествуют исторические книги. Авторы выстраивают цепочки событий с фактами и комментариями. В них даются оценки деятелям разных эпох, где они предстают на фоне важных событий, среди грандиозных баталий, мира и перемирий, в периоды преобразований.
Исторические книги – потомки античных летописей, которые известны нам со времен Древней Руси.
Но автору и читателю важны не только факты истории. Не меньший интерес вызывает жизнь людей в определенные периоды, их чувства, мысли, переживания. А. С. Пушкин воссоздал “Историю Пугачева” и практически одновременно с историческим повествованием написал “Капитанскую дочку”.
Писателю мало языка фактов, он обращается к художественной прозе, с которой раскрывает внутренний мир героев, непосредственно участвовавших в событиях.
История сухо повествует о деятельности известных личностей:
монархов, дипломатов, полководцев, бунтарей и др. В художественной литературе они представлены обычными людьми, которым свойственны радость и грусть, любовь и ненависть, мечтания и свершения. Только такая всесторонняя книга дать широкое представление о незаурядной личности.
Исторические события также отражаются в народном фольклоре, о них слагают мифы и легенды.
История и литература с древних времен являются надежными спутниками. Первая дает факты, вторая предоставляет читателю пищу для размышлений. Порой литераторы предсказывают исторические события, развитие государств и обществ.
Не случайно их называют пророками и предвестниками изменений.
У истории свои законы развития, хотя они взаимосвязаны с развитием литературы. История не диктует и не воздействует напрямую на авторов художественных произведений, ее влияние мягкое и многогранное.
Объяснение:
Як варіант, можна схарактеризувати Софі з твору "Мандрівний замок Хаула" у такий б:
Юна дівчина Софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. Окрім неї батьки мають ще двох доньок. Софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою»
Дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: «...вона пошила для Летті темно-рожевий костюмчик, про який Фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у Кінгсбері».
Проте з Софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. Так починаються її пригоди у чарівному місті. Дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. Саме це допомагало їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. З дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. Не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – Хаула. І фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати».
Софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. Вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.
Объяснение:
