1. Я улыбнулся при виде этих денег. «Ненужный хлам, – проговорил я, – зачем ты мне теперь? Ты и того не стоишь, чтобы нагнуться и поднять тебя с полу. Всю эту кучу золота я готов отдать за любой из этих ножей. Мне нечего с тобой делать. Так оставайся же, где лежишь, отправляйся на дно морское, как существо, чью жизнь не стоит Робинзон говорил про деньги.
2. Робинзон писал дневник для того, чтобы не сойти с ума от тоски и одиночества, и в надежде что люди узнают о нем. Ведь его дневник можно рассматривать, конечно в какой-то степени, как пособие по выживанию на необитаемом острове, по-моему.
3. Робинзону выжить на необитаемом острове чувство самосохранения, желание выжить, теоретические и практические бытовые знания, которые он смог применить на острове, трудолюбие, смекалка и сообразительность, а также общение с его другом - индейцем Пятницей, которого он встретил на острове.
Автор – Андрій Малишко Рік написання: 1959. Тема «Пісня про рушник»: оспівування любові до матері, її щирих почуттів до своєї дитини.
Тема матері — одна з наскрізних у поезії А. Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов’язане з образом матері. Бо з раннього дитинства узяв він у серце образ рідної матінки, Івги Базилихи, яка навчила його добру, красі, любові до людей. Її образ зливається в поезії Андрія Малишка з іншим найдорожчим образом — рідної Батьківщини. Завжди, коли поет пише про те, що найближче його серцю, він згадує матір. «Вкраїно моя», «мати», «Сиділа мати, ніби груша дика», «Мамо, я хочу поговорити з вами», поема «Сини», ще багато-багато найкращих поетичних творів… Ця данина подяки й любові народного поета священній пам’яті Матері. Та з-поміж цих скарбів виділяється «Пісня про рушник», сповнена чаруючої ніжності й простоти, задушевності й безмежної любові. «Пісня про рушник» — це пісня про матір. Образ матері — один із центральних у творчості Малишка. Передусім це образ конкретної людини, що знала безліч пісень, чудово їх виконувала і передала своєму синові «песен дивный дар»,— говорив М. Рильський.
Ідея «Пісня про рушник»: уславлення шанобливого ставлення до матері-святині.
Основна думка «Пісня про рушник» : материнський рушник для її дитини — щастя, доля, любов.
Жанр «Пісня про рушник» : пісня (ліричний вірш) Напрям: модернізм (умовно).
Течія: неоромантизм. Рід: лірика. Тематичний різновид: інтимна лірика з елементами філософської. Система віршування: силабо-тонічна. Віршовий розмір «Пісня про рушник»: 4-стопний анапест Строфа: чотиривірш (катрен) із двовіршем (рефреном, приспівом). Кількість строф: 3. Римування «Пісня про рушник»: перехресне (абаб). Художні засоби «Пісня про рушник» Звертання: «Рідна мати моя». Епітети: «далека дорога», «засмучені очі», «незрадлива, вірна усмішка», «тихий шелест трав». Повтори: «І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала». «І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші блакитні твої». «І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, і вірна любов». Метафори: «цвіте… доріжка», «шелест трав», «щебетання дібров», «оживе…. і дитинство, й розлука, і вірна любов». Порівняння: «…той рушник простелю, наче долю…». Композиція «Пісня про рушник» Пісня невелика за розміром. І слів про матір, власне, сказано зовсім небагато. Але образ її — виразний, яскравий, зігрітий синівським почуттям. «Пісня про рушник» сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова, щоб подякувати любій матусі за її турботи, вірну любов і ласку. Твір складається з шести куплетів, з яких три — по 4 рядки, а решта — по 2. Всі вони перемежовуються. Як у пісенному жанрі, спочатку співається куплет пісні (4 рядки), а потім приспів (2 рядки), і так тричі.
Андрій Малишко “Вчителька”
Жанр – пісня з елегійними мотивами
Тема: звертання до вчительки зі словами вдячності за ту сумлінну і відповідальну працю, якій вона присвятила все своє життя – виховання молоді. Ідея: возвеличення невичерпної доброти, уваги героїні, її мужності, сили волі в подоланні життєвих перешкод Основна думка: учитель – людина, завдяки якій майбутнє покоління могло сприймати світ, реалізувати себе як особистість. Римування – перехресне
