брат,я в Украинском не шарю , но ответ наше́л для тебя
У п”єсі Генріха Ібсена “Ляльковий дім” розповідається про сімейне життя Нори і Торвальда. Торвальд був заможним чоловіком, у нього було все - робота, сім”я, затишний дім і любляча дружина Нора. Шлюб цих двох осіб нагадував п”єсу у ляльковому будиночку. Чоловік був дуже толерантний, поважав себе і вважав, що брехні не повинно бути в їхньому сімействі. Проте одного разу все помінялося. Коли чоловік Нори був хворим, вона робила все, щоб вилікувати його, але їй не вистачало грошей. Тоді вона почала підробляти підпис свого батька на документах, тобто, вчинила злочин. Нора розуміла, що цього Торвальд не пробачить їй ніколи, якщо дізнається, хоча за цим вчинком стояло бажання врятувати його життя.
Нора потроху сплачувала борги, в які потрапила, рятуючи його. Коли про таке становище дізнався її чоловік, він був у сильному розпачі. Він хотів вигнати Нору із дому, казав що вона недостойна виховувати їхніх дітей, але його позиція різко помінялася, коли чоловік, який видав Норин секрет, сказав, шо не розкриє цю таємницю нікому.
Саме тоді Торвальд заспокоїв свою жінку і сказав, що у них буде все добре, оскільки ніхто не дізнається про її вчинок. Але Нора після довгих роздумів вирішила піти із дому, в якому її сприймають за ляльку.
Я вважаю, що Нора була варта кращого ставлення до себе з боку своєї сім*ї, оскільки любила свого чоловіка і готова була на все заради Торвальда. А він натомість був ладен вигнати її із дому за те, що вона підписувала фальшиві документи, щоб добути грошей і врятувати йому життя. Саме через це вона покинула своїх дітей і чоловіка, хоча їй було дуже боляче усвідомлювати, що ніколи, можливо, не побачить своїх діток.
Відкритий фінал п'єси не дозволяє визначити, що чекає Нору: перемога або поразка, загибель або «нове життя». Адже Нора живе не своїм життям. Вона сама зізнається, що відчуває себе лялькою, що нею завжди керували - спочатку батько, потім чоловік. Мені шкода її.
Лидия Михайловна рассказчику в плане учебы. У повествователя были успехи в учебе, лишь на уроках французского он сталкивался с трудностями. Учительница не просто подтянула мальчика по своему предмету, но и сделала так, что герой полюбил иностранный язык. Дополнительные занятия, к которым прибегла учительница, давали свои результаты. Рассказчик отмечал, что наказание превращалось в удовольствие.
Молодой педагог рассказчику пережить послевоенные годы, когда голод был естественным явлением. Лидия Михайловна сначала предлагала рассказчику ужинать вместе с ней. Когда он отказался, героиня послала посылку, где находились различные продукты питания. Но и это центральный персонаж не принял. Тогда Лидия Михайловна предложила пятиклашке играть с ней в «пристенок». Героиня имела следующую цель: проигрывать рассказчику для того, чтобы он получал деньги и тратил их на еду.
Но самое главное, что сделала для пятиклассника Лидия Михайловна, заключается в следующем: она преподала пятикласснику нравственные уроки. Учительница на собственном примере показала, что такое доброта и как она проявляется в действительности. Лидия Михайловна указала ему правильный жизненный путь, основанный на милосердии и сострадании. То, что сделала для рассказчика учительница, навсегда осталось в его памяти. Всю свою жизнь повествователь помнил о той доброте, которую проявляла учительница. Ее действия не позволили ему совершать подлые и жестокие поступки.
