Боротьба українського народу за самовизначення і самостійність вражала не тільки самих українських письменників й тих, хто знаходився близько до України, а й іноземних письменників. Символом тодішньої боротьби, яке б ставлення до неї не було, був державний і військовий діяч тодішньої козацької держави Іван Мазепа. Погляд на цю людину і на діяча з-за кордону був досить різним, навряд чи варто називати його однозначним. Хтось акцентував увагу на особистості Івана Мазепи, хтось виключно зосереджувався на його діяльності, інші приділяли увагу й тому, й іншому. Але всі згадки Мазепи є важливими, оскільки вони являють собою одночасно і згадки України та всіх її історичних територій. Тому вчити історія, в тому числі діяльність Мазепи, дуже важливо для розуміння деяких аспектів світовоїлітератури.Найбільш цікаво і докладно описав Мазепу у своєму однойменному поетичному творі Джордж Гордон Байрон. Англійський письменник був вкрай захоплений прагненням народу і його боротьбою за самовизначення, а тому звернув свій погляд також і на козацьку Україну разом з Іваном Мазепою. Втім, далеко не одна лише діяльність цього українця цікавила письменника. Він досить цікаво описав відому легенду про роман між дружиною заможного шляхтича і Мазепою, таким чином зобразивши його також, як людину. Також варто зауважити, що Байрон описував українську природу настільки детально й докладно, що складається враження, що він вважав, що сама природа визначає думки і діїлюдей, в тому числі й Івана Мазепи. Втім, варто обов,язково сказати,що опис Мазепи в творі відомого англійського автора мало вкрай мало спільного зі справжньою біографією Івана Мазепи. НЕ ПОЛУЧИЛОСЬ НА А4
Когда Александр Сергеевич Пушкин, вдохновленный известной одой Горация, писал свои пророческие стихи: «Я памятник себе воздвиг нерукотворный», он, конечно, не мог подозревать, как, очевидно, не подозревал того и Гораций, что ещё в ХIII в. до н.э., в царствование Рамсеса II, безвестный египетский писец запечатлел тростниковым пером на свитке папируса мысли и чувства, ещё более древние:
Мудрые писцы…
Они не строили себе пирамид из меди
И надгробий из бронзы.
Не оставили после себя наследников,
Детей, сохранивших их имена.
Но они оставили своё наследство в писаниях,
В поучениях, сделанных ими…
Восемнадцать веков отделяют Пушкина от Горация. Возможно, такое же время отделяет Горация от египетского предшественника. Любопытно, что ода Горация: «Создан памятник мною. Он вековечнее Меди, и пирамид выше он царственных»,-во многих отношениях, ближе к «Прославлению писцов», чем к пушкинскому «Памятнику».
Объяснение:
Своими словами изменяй текст
