Література — дивна річ. Іноді сучасникам поета чи письменника здається, що поряд з ними — геній. Вони зачитуються його творами, а минає час — і майже ніхто вже не може згадати, що то за автор такий був. А іноді сучасники не розуміють, не можуть оцінити усю велич митця, поряд з яким їм випало щастя жити. Помирає митець у бідності, невизнаним… А наступні покоління відкривають і відкривають для себе його твори, визнають його талант.
Є безсмертні творці, чиєю творчістю пишається людство. Існують безсмертні вірші, романи, новели, у яких кожне нове покоління читачів відкриває все нові глибини. Існують так звані «вічні образи» в літературі. І якби могли зустрітися люди різних століть і заговорити про літературу чи просто про життя, то імена Дон Кіхота, Гамлета, Ромео та Джульєтти, Робінзона об’єднали б співрозмовників.
Ассоль соответствовала своей мечте. Красота душевная проявлялась через красоту внешнюю. Она не озлобилась, не замкнулась в себе, осталась столь же доброй и доверчивой. Важно так же то, что Ассоль не превратила свою жизнь в вечное ожидание чуда. Она радовалась каждому дню, видела красоту во всём - в природе и любом встреченном ею человеке.
Думаю, что капитан Грэй тоже верил и искал чуда, и таким чудом стала для него Ассоль.
Для того, чтобы Мечта сбылась, важны три вещи:
1. Мечтать
2. Говорить о своей Мечте
3. Соотвествовать ей.
Объяснение:
