1. На что рассчитывал Максим Максимыч, передав Печорину привет? Кем он считал Печорина? 2. Какую тему при встрече с Максимом Максимычем не хотел затрагивать Печорин?
3. Согласны ли вы с Максим Максимычем в том, что Печорин не уважает и не помнит его? Докажите своё мнение.
4. Что вам не понравилось в поведении Максима Максимыча?

В отечественной прозе XX века непревзойденными масте­рами пейзажа были Пришвин и Паустовский. Их роднит не только задушевное отношение к природе, не только талант тонкого наблюдателя и доскональное знание природной жиз­ни, но и то, что в теме природы оба писателя поднимали фи­лософские проблемы. Особенно это заметно в творчестве Пришвина, который полагал, что человеку следует учиться у природы доброте и мудрости, что стремление к гармонии с природой должно стать насущной потребностью человека. В таких произведениях, как «Кладовая солнца» и «Корабельная чаща», настойчиво проводится мысль о том, что человек и природа должны жить в мире, взаимно обогащая друг друга. Этим творчество Пришвина выгодно отличалось от многих произведений советской довоенной (а отчасти и послевоен­ной) литературы, в которой на первый план выходил пафос насильственного покорения природы: вспомним хотя бы из­вестные строки Маршака: «Человек сказал Днепру: / Я стеной тебя запру» — и весь пафос этого стихотворения, вспомним и крылатую фразу Мичурина: «Мы не можем ждать милостей от природы, взять их у нее — наша задача». В произведениях Паустовского, Пришвина, позднее Бианки акцентировались несколько иные аспекты проблемы, упор делался на «мирное сосуществование» человека и природы.

В античній риториці послідовно виробилися два риторичні ідеали. Для ораторів — носіїв першого ідеалу—головним у риторичній діяльності є переконливість, далі істинність переконливого мовлення, моральність на користь суспільству, чіткість і впорядкованість. Цей ідеал називають сократівським.

Другий риторичний ідеал вважають софістичним. Для носіїв і прихильників цього ідеалу характерною є формальна переконливість, надмірна словесна краса, пишність, вибагливість мовлення, самовираженість і корисливість оратора.

Сучасні ритори вважають, що зараз діють три риторичні ідеали3.

Перший з них можна назвати близьким до софістичного, але нині він дуже американізований, саморекламний, нав'язливий, такий, що повсюдно заполонив собою засоби масової інформації і спрямований на маніпуляцію свідомістю мас.

Другий риторичний ідеал несе в собі морально-етичні цінності східнослов'янського, давньоукраїнського ідеалу. Він близький до першого античного ідеалу — ідеалу переконаності й істинності, ідеалу Платона і Сократа.