Отан отбасынан басталады эссе

Я уверен, что во все времена и у всех народов дети, в отличие от взрослых, похожи между собой. Ребятишки, глядящие на нас со страниц стихотворения Н. А. Некрасова «Крестьянские дети», не слишком отличаются от нас: они такие же озорные, любопытные, искренние, веселые, непоседливые.Деревня, лес, речка, свобода — да для них каждый день был бы праздником, если бы... А вот здесь и появляется «другая сторона медали», то, что сразу проводит между нами непреодолимую грань. Описанные автором дети с самого раннего возраста работают наравне со взрослыми.Довольно, Ванюша!Гулял ты не мало.Пора за работу, родной!И Ванюша выходит с отцом в поле, едет в лес за дровами, столярничает, слесарничает во дворе и дома. Жизнь моих сверстников кажется беспечной игрой по сравнению с трудовыми буднями крестьянских детей, которым к тому же «сгибнуть ничто не мешает.». В то время не было ни школ, ни больниц для бедных. Ребята учились у родителей и других взрослых, у природы, которая и кладовая мудрости, и самый суровый учитель.Вот так, при всей нашей схожести с деревенскими детьми далекого XIX века, мы, оказывается, совсем разные.

Відповідь:

Сюжет твору. П'єса побудована як ланцюг картин, що змальовують окремі епізоди з життя маркітантки. Матінка Кураж не має жодних ілюзій щодо ідейного підґрунтя війни і ставиться до неї суто прагматично - як до збагачення. Їй байдуже, під яким прапором торгувати у своїй дорожній крамниці, головне, аби торгівля була вдалою. До комерційної справи Кураж долучає і своїх дітей, які виросли за умов нескінченної війни. Як турботлива мати, вона піклується про те, щоб війна їжі не зачепила. Однак, попри її волю, війна невблаганно забирає М неї двох синів і доньку. І навіть втративши усіх дітей, маркітантка нічого у своєму житті не змінює. Так само, як і на початку драми, у фіналі вона вперто тягне свою крамницю на колесах, доки перед нею не спускається завіса.

Пояснення: