Синквеен к сказке Белоснежное чудо

Один із найвідоміших англійських письменників XIX ст. Ч. Діккенс із співчуттям ставився до бідних людей. Своїми творами він сподівався звернути увагу багатих на несправедливість, яка існує в суспільстві, та перевиховати їх. Цій темі присвячена його повість «Різдвяна пісня у прозі». Головний герой твору — власник торгової спілки «Скрудж і Марлей» Скрудж. Це була дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». Люди боялися і не любили його, Скрудж не поважав Свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти. Увечері перед Різдвом він образив племінника, вилаяв свого працівника. А вночі до нього з'явився привид товариша і компаньйона Марлея, про якого він давно забув. Привид Марлея розповів, як він тепер кається і страждає через те, що не робив добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом Минулого, Духом Теперішнього та Духом Майбутнього Різдва. Подорож Скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє до йому багато дечого зрозуміти. Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною — давав щедрі пожертви бідним, Допоміг сім'ї клерка Боба, привітно ставився до племінника — сина улюбленої сестри Фен. Ця історія, як і повинно бути в різдвяному оповіданні, закінчується .щасливо. І нагадує людям, що вони повинні не марнувати часу, поспішати робити добро ближнім своїм.

Антон Антонович Сквозник-Дмухановский- Городничий: общее управление, полиция, обеспечение порядка в городе, благоустройства.Берет взятки, попустительствует в этом другим чиновникам, город не благоустроен, государственные деньги расхищаются. Берет взятки, попустительствует в этом другим чиновникам, город не благоустроен, государственные деньги расхищаются"
Аммос Федорович Ляпкин-Тяпкин- Судья. Занимается больше охотой, чем судопроизводством. Заседатель вечно пьян.«Человек, прочитавший пять или шесть книг»; берет взятки «борзыми щенками». «Я вот уже пятнадцать лет сижу на судейском стуле, а как загляну в докладную записку – а! только рукой махну»
Артемий Филиппович Земляника  -  Попечитель богоугодных заведений    «Больные, как мухи, выздоравливают», кормят их прокисшей капустой, лекарств дорогих не употребляют. « Очень толстый, неповоротливый и неуклюжий человек, но при всем том проныра и плут»; «совершенная свинья в ермолке»; предлагает «подсунуть» ревизору взятку; доносит ему на других чиновников. «Человек простой: если умрет, так умрет, если выздоровеет, то и так выздоровеет»
Лука Лукич Хлопов  -  Смотритель училищ    Учителя «имеют очень странные поступки»    Напуган частыми проверками ревизоров и выговорами неизвестно за что, а потому боится, как огня, всяких посещений; «Всего боишься: всякий мешается, всякому хочется показать, что он тоже умный человек».
Иван Кузьмич Шпекин  -  Почтмейстер    Дела в запустении, читает чужие письма, посылки не доходят    Простодушный до наивности человек, читать чужие письма – «преинтересное чтение», «смерть люблю узнать, что есть нового на свете»