Первый бал Наташи Ростовой. Предложение князя Андрея. том 2 часть 3 гл.13 Какой предстает Наташа в разговоре с мамой?

том 2 часть 3 гл. 14-19,22,23,24 Проанализировать образ Наташи в эпизоде бала (ее встреча с князем Андреем), предложение князя, как и почему Наташа отреагировала на известие об отъезде князя Андрея?

Золотий жук характеристика образа Вільяма Леграна

Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля

Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.

Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення»

немало времени с тех пор , как Герасим вернулся в деревню. Судьба его так и осталась ничем не примечательна. Семьи не нажил , видно, так и быть ему век бобылём. Хоть мужик он и работящий, но увечный. Бабы деревенские смотрели на Герасима, как на бесплатную рабочую силу , где оглоблю прибить, где забор поправить, да и Герасиму до них никакого дела не было. Привык уж один. 
Но однажды , возвращаясь домой из лесу, Герасим увидел на краю дороги пыльный серый комок , скулящий жалобным писком. Приглядевшись к непонятной серо- красному клубку, Герасим разглядел в нём беспородную псину . Псина отчаянно пыталась подняться на лапы, но тут же падала. Видно деревенские мальчишки перебили ей лапу , а может и лошадь какая лягнула. Герасим решил было уже идти дальше, но не смог. Какая- то неведомая сила остановила его. Он подхватил на руки окровавленную псину и зашагал к дому. Дома , осмотрев нового знакомца, Герасим понял, что лапа повреждена. Он премострил к лапе ветку, примотав её шнуром и оставшись довольный своей работой широко улыбнулся. 
По двух недель собака пошла на поправку и местные жители уже наблюдали, как Герасим с мешком за спиной и ещё хромающей собакой шёл куда - то в лес. Возвращались они ближе к ночи. И так почти каждый день. Никто уже и представить не мог их друг без друга. 
Собака была полностью довольна своим нынешнем положением, да и Герасим считал, что жизнь его не так уж и плоха.