І. Мої почуття під час читання п'єси та перегляду комедії Мольєра (задоволення від смішного тексту, чудової гри акторів, цікавого сюжету; комедія актуальна, бо й зараз живуть такі ж дурнуваті й пихаті люди, як пан Журден).
ІІ. Головний герой комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич".
1. Марнославні бажання буржуа Журдена стати шляхтичем (захотів на старості здобути й титул, і звання, навчитися аристократичних манер; він "хоче вибитися з нікчемності").
2. Пародійне зображення намагань Журдена робити все, "як у знатних панів" (завів цілий штат учителів, які сміються з нього; придбав собі "вірного друга" графа Доранта; замовив дорогий одяг, в якому мав смішний вигляд; хибне розуміння культури, що призводить до втрати людської гідності).
Фрідріх уособлює найкращі людські риси. Зовні ця людина, можливо, навіть не викликає симпатії: "Був худий, гнилозубий і брудний". Проте цей персонаж має глибокий внутрішній світ. Займається Фрідріх ремеслом: "Робив тільки прикраси зі шматочків цегли". Навіть у скрутну хвилину наш персонаж не втрачає чуйності. Попри важку хворобу, він пестить та розважає дітей, сумує за власними дітками. Мабуть, його тішила надія, що вони все ж таки колись будуть разом. Серце Фрідріха сповнене віри, любові та добра. І у полоні, у часи хвороби, він вміє знаходити красу та не забуває про мистецтво. На жаль, хвороба та туга роблять своє - Фрідріх вирішує піти з життя.
