1. У кожної людини свої зірки.
2. Ми відповідаємо за тих, кого приручили...
3. Марнославні люди глухі до всього, окрім хвали.
4. Діти повинні бути дуже поблажливими до дорослих.
5. Сміх, як джерело в пустелі.
6. Всі дороги ведуть до людей.
7. Це дуже сумно — коли забувають друзів. Не кожен мав друга.
8. Немає у світі досконалості!
9. Пильне одне лиш серце. Найголовнішого очима не побачиш.
10. Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти — це твої дії, і немає іншого тебе.
11. Слова тільки заважають розуміти один одного.
12. Себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, то ти справді мудрий.
13. Навіщо брехати, коли тебе так легко викрити.
14. Якщо йти все прямо та прямо, далеко не втечеш.
15. Ось докази, що Маленький принц справді існував: він був дуже, дуже славним, він сміявся, і йому хотілося мати баранчика. А хто хоче баранчика, той, безумовно, існує.
16. Адже всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає.
17. Хотів би я знати, навіщо зірки світяться. Напевно, для того, щоб рано чи пізно кожен міг знову відшукати свою.
18. Ніколи не треба слухати, що говорять квіти. Треба просто дивитися на них і дихати їхнім ароматом. Моя квітка напоїла пахощами всю мою планету, а я не вмів їй радіти.
19. Він не відповів на жодне моє запитання, але ж коли червонієш, це означає «так», чи не правда?
