linakkj
02.09.2020 04:51

1. Поиск информации. Найдите в справочной литературе и Интернете до- полнительный материал о Мальстрёме. Подберите иллюстрации к своему сообщению.

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
133719
13.01.2020 23:30

1 )Это стихотворение Михаила Юрьевича Лермонтова очень образно, наполнено множеством символов. Поэт создаёт особенную атмосферу с различных средств художественной выразительности, одно из которых - сравнение. В представленном отрывке  стихотворения "одета, как ризой, она" является сравнением. Риза представляет собой одеяние священника, которое часто бывает белого цвета, и поэт сравнивает снег, падающий на сосну, с окутывающим белым одеянием, обращает внимание читателя на белый цвет и чистоту, но, в то же время, сакральность происходящего.

Объяснение: 2)средние.

3)В центре повествования произведения такого жанра как эпос чаще всего глобальные проблемы и сюжеты, охватывающие довольно протяженные период времени и внешние по-отношению к автору, т. е. автор чаще всего показывает свой взгляд на события со стороны, объективно, изображает проблемы, влияющие не только на жизнь одного конкретного человека, но и общества в целом.

5)В центре повествования произведения такого жанра как эпос чаще всего глобальные проблемы и сюжеты, охватывающие довольно протяженные период времени и внешние по-отношению к автору, т. е. автор чаще всего показывает свой взгляд на события со стороны, объективно, изображает проблемы, влияющие не только на жизнь одного конкретного человека, но и общества в целом.

Леньку звали Иваном

Будучи на Крайнем Севере в 1941 году, Константин Симонов написал знаменитую поэму "Сын артиллериста". Её потом учили многие поколения советских школьников. Для тех, кто не учил, я её напомню.

Был у майора Деева

Товарищ — майор Петров,

Дружили еще с гражданской,

Еще с двадцатых годов.

Вместе рубали белых

Шашками на скаку,

Вместе потом служили

В артиллерийском полку.

А у майора Петрова

Был Ленька, любимый сын,

Без матери, при казарме,

Рос мальчишка один.

И если Петров в отъезде,—

Бывало, вместо отца

Друг его оставался

Для этого сорванца.

Вызовет Деев Леньку:

— А ну, поедем гулять:

Сыну артиллериста

Пора к коню привыкать!—

С Ленькой вдвоем поедет

В рысь, а потом в карьер.

Бывало, Ленька

Взять не сможет барьер,

Свалится и захнычет.

— Понятно, еще малец!—

Деев его поднимет,

Словно второй отец.

Подсадит снова на лошадь:

— Учись, брат, барьеры брать!

Держись, мой мальчик: на свете

Два раза не умирать.

Ничто нас в жизни не может

Вышибить из седла!—

Такая уж поговорка

У майора была.

еще два-три года,

И в стороны унесло

Деева и Петрова

Военное ремесло.

Уехал Деев на Север

И даже адрес забыл.

Увидеться — это б здорово!

А писем он не любил.

Но оттого, должно быть,

Что сам уж детей не ждал,

О Леньке с какой-то грустью

Часто он вспоминал.

Десять лет пролетело.

Кончилась тишина,

Громом загрохотала

Над родиною война.

Деев дрался на Севере;

В полярной глуши своей

Иногда по газетам

Искал имена друзей.

Однажды нашел Петрова:

«Значит, жив и здоров!»

В газете его хвалили,

На Юге дрался Петров.

Потом, приехавши с Юга,

Кто-то сказал ему,

Что Петров, Николай Егорыч,

Геройски погиб в Крыму.

Деев вынул газету,

Спросил: «Какого числа?»—

И с грустью понял, что почта

Сюда слишком долго шла...

0,0(0 оценок)
Ответ:
miroslavavernep09sr9
26.11.2022 18:40
Коли ми бачимо перед собою гарну людину, то в перший момент відчуваємо захоплення її вродою. однак рано чи пізно нам хочеться довідатися: чи такою ж красивою є душа цієї людини? іноді з розчаруванням мусимо визнати, що твердження про невідповідність між зовнішністю та внутрішнім світом є правдивим. це твердження надихало й надихає письменників усього світу писати твори, присвячені проблемі співвідношення краси й моралі. головний персонаж роману відомого ійського письменника оскара уайльда доріан грей — емоційний, чутливий юнак, наділений природою надзвичайною вродою, людина високих почувань. "його обличчя чимось викликало дові бачилось — життєвий бруд ще не позначив його своїм тавром". і хіба дивно, що у світському товаристві доріана приймають із захопленням, милуються ним, засипають компліментами, хочуть бути якнайближче до нього? хіба дивно, що юнака лякає сама тільки думка про те, що врода зникне, зів'яне, мов її ніколи й не було? невинними слова головного героя твору, коли він бачить себе на майстерно виконаному портреті: "якби це я міг лишатись повік молодим, а старішав — я віддав би за це навіть саму душу! " ці слова викликають лише поблажливий усміх і в друзів грея, і в читача. автор майстерно веде сюжетну лінію далі — ми дізнаємося, що юнак уперше закохався, і його почуття взаємне. дівчина, театральна акторка сібіл вейн, так само має красиву душу, як і її коханий. доріан милується талановитою грою сібіл на сцені, мріє якнайскоріше одружитися з нею. та погано зіграна роль джульєтти нищить його почуття. він холодно відштовхує дівчину, яка не розуміє, що сталося. серце юної акторки не витримує зради, і вона тієї ж ночі вчиняє самогубство. а доріан, вкотре вирішивши поглянути на свій портрет, із жахом бачить зміни на ньому: "трепетливе й яскраве денне світло виказувало йому складку жорстокості біля рота так ясно, наче він дивився у дзеркало після того, як вчинив щось що ж би це означало? " лише одне: бажання грея виконано, портрет тепер буде змінюватися замість нього, а сам юнак залишатиметься привабливим. спочатку це вжахнуло головного героя роману, однак потім, зрозумівши всі вигоди такого становища, він старанно ховає портрет у кімнаті нагорі, щоб ніхто, крім нього самого, не міг зазирнути у потаємні глибини його душі. у читача виникає здогад: оскар уайльд за такої містичної складової сюжету показує нерозривний зв'язок між зовнішністю та внутрішнім світом людини. подальший моральний розклад доріана грея він не виписує детально, ми лише бачимо, як він веде розбещене, сповнене ницих учинків життя, як наповнює свій будинок коштовними речами, який поганий вплив має на молодь. спливають роки, і репутація цього чоловіка давно небездоганна: усі порядні люди міста сахаються від нього, чесні люди не хочуть мати з ним ніяких справ, навіть гидують стояти поруч. та справжню ницість життя грея показано в епізоді, коли безіл холлуорд, автор портрета, уперше за багато років поглянув на свій витвір і побачив "бридотно вишкірене обличчя. вираз портрета викликав лише презирство й огиду". художник одразу зрозумів, яким насправді є той вродливий чоловік, який стоїть перед ним, за що одразу поплатився. доріан грей убиває автора полотна, і картина одразу "реагує" — руки в намальованого чоловіка стали  автор роману "портрет доріана грея" зачіпає у своєму творі не одне філософське питання, найголовніше з яких: чи існує взаємовплив краси та моралі? існує, вважає оскар уайльд. устами одного з персонажів, безіла холлоурда, він стверджує, що брехня, лицемірство, розпуста неодмінно лишають знак на зовнішності. і вражаюча різниця між вродою морально зіпсутого доріана грея та страхітливим, поораним глибокими зморшками обличчям на портреті є тільки підтвердженням цієї думки. 
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота