ДО ІТЬ «Буба: мертвий сезон» 1. Про події в творі розповідає….. 2. З усієї родини найближчою людиною є …. 3. Найбільше дівчину засмучують стосунки з її хлопцем ….. 4. Буба дізнається, що її подруга … знаходиться на лікуванні …… 5. Дідусь – вправний маніпулятор, завдяки чому отримує ……. 6. Але останнім часом дідуся все більше поглинає …… 7. Дідусь обирає для себе нік …., тому що  ……… 8. Собаку Буби кличуть …. 9. Неочікувано для всіх Буба із запалом захищає (кого?) від докорів (чиїх?) 10. В листі подруга повідомляла, що втекла з дому через …. до свого хлопця…, який    залучив її  до …… 11. Подруга дякувала Бубі за …., яку та принесла їй додому. 12. Побачивши заплакану онуку, дідусь вирішив, що це через…., але вона пояснила, що то від……

Образ Герасима Калитки “Сто тисяч” – це сільський багатій, найбільше бажання якого — збагачення. Заради цього він недосипає і недоїдає, сам тяжко працює і своїм рідним не дає спуску. Життя в його розумінні складається з двох понять — грошей і землі, всі думки його і мрії, розмови і вчинки базуються на них. Цитатна характеристика Герасима Калитки до краще розкрити його образ.

Зміст

Образ Герасима “Сто тисяч”

Характеристика Герасима Калитки “Сто тисяч”

 Цитатна характеристика Герасима Калитки “Сто тисяч”

Відношення Калитки до землі

Відношення Калитки до грошей

Образ Герасима “Сто тисяч”

План характеристики Герасима Калитки “Сто тисяч”

1. Герасим Никодимович Калитка — реалістичний тип куркуля — нагромаджувача грошей і «преоберетателя земельки».

Джерело: https://dovidka.biz.ua/harakteristika-gerasima-kalitki-sto-tisyach

Необычайно чуткий к жизненным несправедливостям, лжи, фальши, испытывая душевную боль за человечество, писатель избирает наиболее доступный ему борьбы с нравственными и социальными пороками художественной насмешки над уродствами жизни. Двумя его воплощения стали юмор и сатира. И если ранний период чеховского творчества – время «Антоши Чехонте» , связанный с сотрудничеством с журналами «Стрекоза» , «Осколки» и др. , характеризуется созданием преимущественно юмористических рассказов, то этап зрелого творчества писателя (со второй половины 80-х годов) открывает читателю Чехова-сатирика, безжалостно обличавшего общественные и личностные пороки, обнажающего опасную сущность мещанства.

В своих ранних рассказах Чехов изображает общий уклад жизни, которая уже тогда выступает у него как нечто нелепое, дикое и потому смешное. В этих, пока небольших по объему, произведениях преобладает внешний комизм – комизм ситуаций. Это сближает раннюю прозу Чехова с анекдотами.

Таковы, например, «Хирургия» , «Налим» , «Репетитор» , «Лошадиная фамилия» – короткие веселые рассказы, вызывающие у читателя скорее добрый безобидный смех, нежели возмущение несправедливостями этой жизни. Но, несмотря на отсутствие резкого социального обличения, уже здесь можно отметить некоторые характерные черты, сближающие Чехова с М. Е. Салтыковым-Щедриным: гротесковые ситуации, гиперболизация персонажей, использование приема градации.