Надо придумать свой товар написать склад и і характеристику​

Роман Д. Дефо «Робинзон Крузо» — одна из моих самых любимых книг. Это история о необыкновенном человеке, сумевшем двадцать восемь лет прожить на острове, на который не ступала нога человека, благоустроить его собственными силами и при всем этом сохранить радоваться жизни.
Главный герой романа — Робинзон Крузо, моряк из Йорка. Его корабль потерпел кораблекрушение, весь экипаж погиб, и Робинзон остался на необитаемом острове в полном одиночестве.
Невзирая на кажущееся безнадежным положение, он не падает Духом, а напротив, старается сделать свою жизнь на острове не только терпимой, но и максимально комфортной. Робинзон работает не покладая рук, превращает свой дом в неприступную крепость, надежно защищающую его от хищников и возможных врагов, засевает поля, приручает и одомашнивает животных. Многое Робинзону приходится изобретать заново, ведь на необитаемом острове не сходить в магазин, чтобы купить нужную тебе вещь, и не спросить совета у верного друга. Робинзон постоянно трудится, что-то строит, мастерит, расчищает, открывает. Я думаю, что именно трудолюбие и огромная сила воли Робинзону остаться Человеком.
Пример Робинзона Крузо показывает, что сильный духом, целеустремленный человек сумеет справиться с любой бедой и выйдет победителем из любой ситуации, даже если она кажется сложной и неожиданной.

Відповідь:

Сила волі, працездатність поетеси не може не вражати людину, а тому, коли мені важко, я перечитую вірші Лесі Українки, запитуючи у себе: "А як же їй було? Вона знайшла сили жити і творити — шукай і ти..."

Герої творів Лесі Українки — це мужні люди з великим серцем, сильної волі і незламного духу.

У вірші "Contra sрem sрero" фізично квола, але мужня дівчина роздумує над своїм життям. Вона не бажає коритися долі хворої дівчини, а бажає жити і бути корисною людям, як би важко їй не було:

Я на гору, круту, крем'яную

Буду камінь важкий підіймать.

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Вражає і поезія "Слово, чому ти не твердая криця?", в якій поетеса створює образ гострого, безжалісного меча, що бореться з ворогами. Її зброя — це поетичне слово, яке піднімає на боротьбу дужих месників, закликає любити свій край і народ. У розумінні Лесі Українки, поет — це патріот своєї землі, який вболіває за долю рідного краю. Це людина, яка своїм поетичним словом бореться проти ворогів свого народу і країни:

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може, в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем на катів.

Так поряд з мотивами оптимізму, віри в свої власні сили у поетеси з'явилися і утверджуються погляди на мистецтво слова і його роль у суспільному житті:

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани.

У творах Лесі Українки — любов до народу, до країни:

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься.

І буде струна урочисто і тихо лунати,

І пісня від серця поллється.

Перегорнена остання сторінка томика віршів... Віршів, які вчать мудрості, добру, патріотизму.

Пояснення: