ответ: Я дуже люблю тварин, особливо собак. Намагаюся більше дізнатись про них. Особливо мене цікавлять породи собак, їхні характеристики. Знайомлячись із довідковою літературою стосовно перших друзів людини, робила висновки щодо власних вподобань тієї чи іншої породи і зрозуміла, що більш за все мені подобаються «іграшкові» собаки.
Одного разу подруга, знаючи про моє захоплення собаками, порадила прочитати оповідання Сетона-Томпсона «Снап». Не зволікаючи ні хвилини, я ковтала слово за словом. Моя уява малювала тендітного біленького песика з маленьким хвостиком, чорними оченятами та носиком-рильцем поросяти. Хотілося його потримати, попестити. Але це бажання миттю зникло, тільки-но я почала розуміти його характер. Чим далі я занурювалась у рядки оповідання, тим більше мені ставало соромно за «іграшкових» собак. Та що там за собак! Соромно за себе, за свої слабкості: я боялася важких домашніх завдань, товстих книжок, деяких хлопчаків з сьомого класу. Снап подавав мені приклад сильної особистості. Так, саме особистості. Мені хотілося йому наслідувати, йому, маленькому песику.
Я довго плакала, коли помер Снап. Плакала і раділа одночасно, бо відкрила для себе породу бультер’єрів, тепер мою улюблену. А ще зробила для себе головний висновок: собаки – не іграшки, не слуги людини. Вони – наші найкращі друзі, що заслуговують на повагу і навіть на наслідування.
Объяснение:
Зимний вечер – это прекраснейшее время суток. Как раз вечерком стихает грохот мегаполиса и кругом начинает царствовать воздух тишины и покоя. Иногда стоишь возле своего окошка и смотришь, как красиво снежинки порхают в небе и некоторые, приземляются к тебе на подоконник. Как весь двор укрыт белой простыней от снега. Это очень красивое зрелище.
Любое время года великолепно со своей точки зрения. Я, к примеру, люблю прогуливаться зимними, не шумными вечерами. По улицам, где белым– бело от снега, такие вечера: таинственные, белые, спокойные, сказочные, люблю ходить и наслаждаться красотой зимнего вечера.
Источник: Сочинение на тему Зимний вечер
