Олег Ольжич – син відомого українського поета Олександра Олеся (справжнє прізвище – Кандиба) – прославився як поет, публіцист, вчений-археолог, історик, громадський і політичний діяч. Після 1923 року він живе і працює в еміграції в Берліні, Празі, викладає в Гарвардському університеті Америки. У творчому доробку письменника – кілька поетичних збірок (“Рінь”, “Вежі”, “Підзамчя”), оповідання для дітей “Рудько”, публіцистичні статті, наукові дослідження з археології. Творчий стиль Ольжича як поета близький до поетики неокласицизму. Його найбільше цікавили образи минулих епох, адже він був істориком. У його поезіях оживають античні боги і герої – Андромаха, Гектор, галли; борці за волю України під синьо-жовтими стягами і ті, хто йдуть з ними на прю, борючись із “своїм невблаганним сумлінням”. Творче кредо Олег Ольжич висловив у лаконічному за формою (усього 8 рядків) вірші “Господь багатий нас благословив”. У жодну з названих збірок цей вірш не увійшов. Він, як і ряд інших його поезій (“Пророк”, “Ясне мерехтіння кіна”…), є зразком інтелектуально-філософського осмислення буття. Поезія перегукується також із творами, у яких звучить ідея жертовності за національне визволення України (цикл “Незнаному Воякові”, “Городок 1932”). Недаремно Олег Ольжич мав славу українського націоналіста, власне, через це він і змушений був емігрувати. Не здійснилась за коротке життя поета його мрія – бачити Україну самостійною, незалежною державою. У 1944 році Ольжич був закатований фашистами у концтаборі Заксенхаузен (неподалік Берліна). Німецьким загарбникам, як і поневолювачам з боку радянської Росії, не хотілося бачити Україну вільною. І ті, і ті готували для неї ярмо. Вона була джерелом робочої сили, багатим на природні копалини краєм, місцем, де можна поживитись плодючими землями, деревиною. Одна тоталітарна система повстала проти іншої, і в цій борні такими необхідними для самосвідомого українця стали господні “дари”, яких не зможе відняти ніхто: Любов і творчість, туга і порив, Відвага і вогонь самопосвяти!
В качестве средств художественной выразительности писатели и поэты используют различные тропы и приёмы. (Троп - это употребление слова в переносном значении, которое формирует яркие смысловые оттенки. Метафора – употребление слова в его переносном значении на основе сходства двух предметов или явлений Метонимия – троп; замена одного слова или выражения другим на основе близости значений; употребление выражений в переносном смысле Синекдоха – троп и вид метонимии, название части вместо целого или наоборот Олицетворение – перенесение свойств одушевленных предметов на неодушевленные, наделение предметов признаками и свойствами человека Сравнение – слово или выражение, содержащее уподобление одного предмета другому, одной ситуации - другой. Перифраза – замена одного слова описательным выражением, передающим смысл Гипербола – преувеличение Литота намеренное преуменьшение Эпитет – образное определение, дающее дополнительную художественную характеристику кому-либо или чему-либо Аллегория - образное изображение отвлеченной мысли, идеи или понятия посредством сходного образа Гротеск - изображение людей и явлений в фантастическом, уродливо-комическом виде и основанное на резких контрастах и преувеличениях. Ирония - выражение насмешки или лукавства посредством иносказания. Слово или высказывание обретает в контексте речи смысл, противоположный буквальному значению или отрицающий его, ставящий под сомнение.
Библейская притча. Дай человеку рыбу, и он будет сыт один день, научи его ловить рыбу, и он будет сыт всегда.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
