Герой в оценке критиков произведения уроки французского

Відповідь:«Галерник» аналіз твору

Тема:  людина і Доля,  драматизм людського життя.

Ідея: світ такий  глибокий і  незбагненний, людина є лише частиною світу і не завжди може змінити сама долю; людське життя сповнене непередбачуваності  й непевності.

Основна думка:  засудження рабства, неприйняття будь-якого насилля над людьми

Жанр: філософська лiрика.

Художні засоби вірша «Галерник»

алегорії: море – Всесвіт

порівняння – краю батьківського мури, короновані і горді;

образи-символи: образ галери (човна) –  симво­л людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке розчарування свiтом;  галерник – людина у Всесвіті;

метафори: О святе іспанське море, криваве море; море цілує, не вбиває сум;

полісиндетон –нагромадження у фразі  сполучників з метою підкреслення роздумів ліричного героя про глибину й незбагненність світу:

Ти могло б південні води

Перлами перевершити!

Дай же, о криваве море,

Відповідь; тобі не тяжко

Це вчинити, якщо правда,

Що і води мають мову.

Твір складається з трьох частин: вступу-експозиції, де змальовано становище та портрет галерника, монологу нещасного та заключної частини, в якій йдеться про те, як наглядач обірвав монолог героя.

Галерник є символом людини взагалі, яка не спроможна обирати власну долю. Кожна людина «прикута», приречена до того, що обрали для неї небеса. Човен несе її бурхливим морем життя проти її волі. Її життя — це «вічна каторга при веслах».

Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми ігаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край,  який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж  натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що  можливо, він так і не побачить рідних.

«Галерник» — це філософський вірш, якому притаманні такі ознаки:

1) філософська проблематика;

2) наявність героя, який утілює роздуми письменника про світ та долю, життя;

3) складність поетичного мовлення (символи, метафори, алегорії та інші засоби, що розкривають драматизм людського існування);

4) неоднозначність позиції автора.

Джерело: gordinskij2007

Емельян Иванович ПугачёвДонской казак, предводитель Крестьянской войны 1773-1775 годов в России. Пользуясь слухами, что император Пётр III жив, Пугачёв назвался им; он был одним из нескольких десятков самозванцев, выдававших себя за Петра, и самым успешным из них.Более всего запоминается словесный портрет Емельяна Пугачева. К нему автор обращается не раз и поэтому стоит воссоз­дать именно его портрет, тем более что таблица в учебнике-хрестоматии предла­гает подбор цитат, которые рисуют порт­рет этого героя. Напомним начало (глава II): «Наружность его показалась мне заме­чательна: он был лет сорока… » Обратим внимание на то, что Гринев пока видит в нем только вожатого-проводника, мужи­ка, который ему выбраться из сумя­тицы бурана. В главе VII перед Гриневым грозный бунтарь. И на коне, и в кресле на крыльце комендантского дома это не во­жатый, а вождь, руководитель восста­ния. И в этой главе, и в главах VIII, XI вновь и вновь отмечает Пушкин детали портрета Пугачева. И среди них главная — его сверкающие глаза, его напряженная и полная готовности к действию поза.