Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі.
ответ: поэма " женщины" это произведение-гимн самоотверженности и преданности женщин, которые шли на каторгу за своими мужьями, осужденными за восстание на сенатской площади.
жены декабристов, искренне верящие в любовь и святость семейных уз, ехали в далекую неизведанную сибирь, чтобы разделить печальную участь со своими мужьями.
поэма представляет собой две части с описанием чувств и невзгод в пути двух первых женщин, отчаянно бросившихся вслед за мужьями - марии волконской и катерины трубецкой.
вот как описывает некрасов встречу одной из них с закованным в кандалы мужем:
душу мою наполнило чувство святое.
я только теперь, в руднике роковом,
услышав ужасные звуки,
увидев оковы на муже моем,
вполне поняла его муки,
и силу и готовность
невольно пред ним я склонила
колени — и, прежде чем мужа обнять,
оковы к губам вот
нормально?
объяснение:
