25 лютого 1871р - народилася Леся Українка в м. Новограді- Волинському ( нині Житомир) у родині українських інтелегентів.
1875р- навчилася читати.
1876р. - навчилася грати на фортепіано та написала змістовного листа своєму дядькові М. Драгоманову.
Якому у взимку із братом вона пішла на свято Водохреща , де настільки захопилася , що повністю промочила ноги холодною водою. Після того вона почала тяжко хворіти. Батьки думали, що це звичайна застуда, проте згодом Київський хірург поставив діагноз- туберкульоз кісток.
З 1882 р- постійним місцем проживання стало с. Колодяжне.
Через тяжку хворобу Леся не відвідувала школа, а займалася здобутям самоосвіти самотужки, проявляючи феноменальні здібності.
1881р. - вона написала свій перший вірш.
1894р. - Леся відвідала свого дядька в Софії.
Усе життя поетеса змагалася тяжко недугою : вона їздила на лікування в Карпати, до Криму, Італії, Єгипту, Грузії.
1913р. - написала заяву до бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка прийняти її твори на депозит.
1913 р. - померла Леся Українка в грузинському м. Сурамі.
Поховано Лесю Українку в м. Києві на Байковому кладовищі.
Объяснение:
.
Объяснение:
В поэме рассказывается о бедном петербургском жителе,
ничем не отличающемся от своих собратьев,
который был влюблен в Парашу, дочь вдовы, живущей у взморья.
Наводнение 1824 года снесло их дом; вдова и Параша погибли.
Евгений не перенес этого несчастья и сошел с ума.
Евгений вспомнил, как "потоп играл", и себя"на звере
мраморном верхом", и того,
Кто неподвижно возвышался
Во мраке медною главой,
Того, чьей волей роковой
Под морем город основался…
Евгений, в своем безумии памятнику Петру I,
несколько злобных слов, видя в нем виновника своих
бедствий.
Потому и бунт сошедшего с ума Евгения, угрожающего
кумиру на бронзовом коне, - бунт бессмысленный и
наказуемый.
Кланяющиеся кумирам становятся их жертвами.
Расстроенному воображению Евгения представилось,
что медный всадник разгневался на него за это и погнался
за ним на своём бронзовом коне.
Через несколько месяцев после того безумец умер.
