Можно , краткий пересказ книга «королевство кривых зеркале». не с интернета, если так, то буду жаловаться модераторской работе!

Драма від Фрідріха Шиллера «Вільгельм Телль» дійсно залишається актуальною в наші дні. Я вважаю, що це трохи несподівано з теоретичної точки зору і навіть дивно. Втім, для розуміння причин актуальності цієї драми необхідно проаналізувати її зміст.

У драмі зображені досить давні події, які розгорталися на території Швейцарії. Вільгельм Телль – звичайна робоча людина, він не цікавиться нюансами державного управління та бажає лише займатися власною справою. Але події складаються таким чином, що Вільгельм Телль спільно з такими ж людьми, як він, змушений організовуватися для захисту своїх прав та інтересів. Під час їх спроб залагодити конфлікт мирним шляхом представники влади ведуть себе принизливо по відношенню до них і показують не що інше як відверте презирство. Що залишається народу, коли з ним так чинять? Залишається лише бунт. Це і відбулося. Народ збунтувався проти владного намісника, а він у свою чергу пошкодував про свої вчинки.

Незважаючи на старовину часів, зображених у драмі, цілком можна називати її актуальною і сьогодні. Вся справа в тому, що часи змінюються, а людина залишається практично такою ж. Сьогодні представники влади також ведуть себе більш ніж самовпевнено, в той час як вони всього лише обрані людьми та не володіють владою внаслідок своєї переваги. Якщо поглянути на представників влади деяких країн сьогодні, можна з упевненістю сказати, що, незважаючи на зміну форму правління з монархії на республіку, вони продовжують вважати свою владу привілеєм. При цьому вони далеко не прагнуть здійснювати владу якісно і з користю для людей. Люди це чудово бачать, але, тим не менш, досить довго терплять. Вони терплять, намагаються донести до влади свої ввічливі вимоги мирним і ненасильницьким шляхом, але що їм залишається робити, якщо вона свій народ не чує? Залишається тільки бунтувати. І ми нерідко бачимо, як це відбувається і в сучасних державах. Представники влади, сьогодні це обрані люди, повинні розуміти, чиї інтереси вони зобов’язані представляти і яка в них функція. Керувати країною – це точно така ж робота, як двірник, тесля або вихователь дитячого саду. Цю роботу потрібно виконувати якісно і не починати вважати себе божественним намісником.

Драма Фрідріха Шиллера «Вільгельм Телль» залишається актуальною і сьогодні. Вона актуальна як для звичайних людей, так і для представників влади, які не повинні забувати свою основну функцію.

 1. Дело заключалось в следующем: часовой, солдат Измайловского полка, по фамилии Постников, стоя на часах снаружи у нынешнего Иорданского подъезда, услыхал, что в полынье, которою против этого места покрылась Нева, заливается человек и отчаянно молит о
2. Страшно ведь слышать, как другой человек погибает, и не подать этому погибающему когда, собственно говоря, к тому есть полная возможность, потому что будка с места не убежит и ничто иное вредное не случится.
3.Постников еще раз-два оглянулся во все стороны. Нигде ни души нет, только фонари трясутся от ветра и мерцают, да по ветру, прерываясь, долетает этот крик... может быть, последний крик..
4.Постников бросился к сходням, сбежал с сильно бьющимся сердцем на лед, потом в наплывшую воду полыньи и, скоро рассмотрев, где бьется заливающийся утопленник, протянул ему ложу своего ружья.
5. Там Измайловский офицер и солдаты знали только то, что их солдат Постников, оставив будку, кинулся человека, и как это есть большое нарушение воинских обязанностей, то рядовой Постников теперь непременно пойдет под суд и под палки, а всем начальствующим лицам, начиная от ротного до командира полка, достанутся страшные неприятности, против которых ничего нельзя ни возражать, ни оправдываться.
6. Подполковник Свиньин был в отчаянии; он дал себе единственное возможное удовлетворение, сорвав свой гнев на Постникове, которого тотчас же прямо отсюда послал под арест в казарменный карцер, а потом сказал несколько колкостей Миллеру, попрекнув его "гуманерией", которая ни на что не пригодна в военной службе; но все это было недостаточно для того, чтобы поправить дело.