Данные отрывки обьединяет вера в чудо.ощущения спокойствия и защищенности.герои смотрят на себя как бы со стороны и тем самым ощущает приближение из вне.совсем вдруг, стало так ему хорошо: ручки и ножки вдруг перестали болеть и стало так тепло, так Он подумал было, что это все его мама, но нет, не она; кто же это его позвал, он не видит, но кто-то нагнулся над ним и обнял его в темноте, тепло, как на печке;«Мама, я сплю, ах, как тут спать хорошо!» Там не знают о грязи и унылой брани, о тоскливой, слепо-жестокой борьбе эгоизмов; там не знают о муках человека, поднимаемого со смехом на улице, избиваемого грубыми руками сторожей.
Вот что я смогла сделать!
Відповідь:
У шість років Марина почала писати віршики, не лише російською, а й французькою та німецькою.
Дитячі роки Цвєтаєвої пройшли в Москві і в Тарусі. Через хворобу матері подовгу жила в Італії, Швейцаріі і Німеччині. Початкову освіту отримала в Москві, в приватній жіночій гімназії М. Т. Брюхоненко, продовжила її в пансіонах Лозанни (Швейцарія) і Фрайбурга (Німеччина). У шістнадцять років здійснила поїздку в Париж, щоб прослухати в Сорбонні короткий курс лекцій зі старофранцузької літератури.
Після смерті матері від сухот в 1906 році залишилися з сестрою Анастасією, єдинокровним братом Андрієм і сестрою Валерією під опікою батька, який знайомив дітей з класичною вітчизняною і зарубіжною літературою, мистецтвом. Іван Володимирович заохочував вивчення європейських мов, стежив за тим, щоб всі діти отримали грунтовну освіту.
У 18 років Цвєтаєва видала свою першу збірку «Вечірній альбом» (1910), до якої включено вірші, написані в 1907—1910 рр. (Збірник присвячений пам'яті Марії Башкирцевої, що підкреслює його «щоденникову» спрямованість). Її творчість привернуло до себе увагу знаменитих поетів — Валерія Брюсова, Максиміліана Волошина і Миколи Гумільова. Того ж року написала першу критичну статтю «Чарівність у віршах Брюсова».
