Смысл названия произведения осоргина «приключения куклы»

Робота йшла прудко. Незабаром потік був зовсім замурований. Гнівно закрутилася виром на місці спинена вода, мов не розуміючи, пощо се спиняють 
її в бігу. Люто плюснула хвиля за хвилею о величезний камінь, кинулась було підгризати спідні, на дні покладені плити, шукати між ними проходу, але все було даремно – всюди камінь та й камінь, щільно стиснений і збитий в одну незломну стіну. Заклекотіла вода. Порушилася в усім своїм ложищу – і стала, зачудувана, спокійна на вид, але а гнівом у її кришталевій глибині. Мов тур, готуючись до нападу, стане, і голову вниз похилить, і роги до землі згинає, і стишиться, щоб опісля разом вирватись із того приниженого положення і кинутися з цілою силою на противника, так і непривична до пут вода тухольського потоку на хвилю притишилася, немов злінивіла, задрімала в плоских своїх берегах, а тим часом набирала сили і смілості до нового, рішучого нападу і тільки стиха перла собою о стіну, немов пробуючи своїх плечей, чи не зможе ними відсунути кинену їй так несподівано запору.     В мои цитаты  – Обскочили вас тухольці, кажеш? – кликнув він радісно.– І вийти відси не можете? Ну, то богу дякувати! Надіюсь, що й не вийдете вже. Тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити.     В мои цитаты  – Зраджуючи свій нарід, ведучи монголів через гори… Ні, краще вмерти, ніж так заробляти на вільністьі.     В мои цитаты  – Життя в неволі нічого не варте, – відказав Максим, – краща смерть!     В мои цитаты  цілуючи його бліді, спечені уста     В мои цитаты  твердість Максимової вдачі і його велику любов до свободи     В мои цитаты  правдиво рицарську смілість і одвертість     В мои цитаты  сильного робітника, рицаря і начальника     В мои цитаты  Медведяче леговище – то був високий, тільки від південного боку з трудом доступний горб, покритий грубезними буками й смереками, завалений вивертами й ломами     В мои цитаты  З пропадистих, чорних, мов горла безодні, дебрів піднімалася сивими туманами пара     В мои цитаты  Народ нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний     В мои цитаты  Незважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний     В мои цитаты  Захар Беркут – се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді.     В мои цитаты  Многі голоси обізвалися за тим, аби по давньому звичаю до боярина приложити закон про непокірного і шкідного громадянина, розбійника та злодія і вигнати його з обсягу громадських земель, а дім його зруйнувати дотла.     В мои цитаты  прибігли громадські лісничі, кажучи, що боярин відмірює і запальковує для себе величезний кусень найкращого громадського лісу. Знов громадська рада вислала відпоручників до Тугара Вовка.

Характеристика Молчалина с приведением афоризмов из произведения

Алексей Степанович Молчалин – секретарь Фамусова, живущий у его в доме. Приехал из Твери и получил должность по «блату» через самого Фамусова (Фамусов про Молчалина: «Безродного пригрел и ввёл в моё семейство, лал чин асессора и взял в секретари; В Москву переведен через моё содейство; и будь не я, коптел бы ты в Твери»).

Молчалин глуп, немногословен, беден (Чацкий про Молчалина: «Что я Молчалина глупее? Где он, кстати? Еще ли не сломил безмолвия печати? Бывало, песенок где новеньких тетрадь увидит. Пристает списать. А, впрочем, он дойдет до степеней известных, ведь нынче любят бессловесных»).

Альфонс и обманщик, он вовсе не любит Софию, встречается с ней по расчету, жениться на ней не собирается. Ему очень нравиться служанка Лиза, но Лизе совсем не нравится Молчалин, она любит буфетчика Петрушу (Молчалин Лизе: «Какое личико твое! Как я тебя люблю!.. А барышню по должности…»; «Поди, надежды много впереди, без свадьбы время проволочим»).

Тих, скромен, уступчив, молчалив, никого не обсуждает, молчит, когда его бранят (София про Молчалина: «Смотрите, дружбу все он в доме приобрел: при батюшке три года служит, тот часто без толку сердит, а он безмолвием его обезоружит, от доброты души простит»; «Чудеснейшего свойства он наконец: уступчив, скромен, тих, в лице ни тени беспокойства и на душе проступков никаких, чужих и вкривь и вкось не рубит, - вот я за что его люблю».

Имеет три награды за службу в архиве («По мере я трудов и сил, с тех пор, как числюсь по Архивам, три награжденья получил»).

Не имеет собственного мнения («В свои лета не должно сметь своё суждение иметь»).

Льстец и подлиза (Молчалин Хлёстовой: «Ваш шпиц – прелестный шпиц, не более наперстка; я гладил все его: как шелковая шерстка!»)

Живет по принципу – всем угождать («Мне завещал отец: во – первых, угождать всем людям без изъятья – хозяину, где доведется жить, начальнику, с кем буду я служить, слуге его, который чистит платья, швейцару, дворнику, для избежанья зла, собаке дворника, чтоб ласкова была».